Патологічне стирання означається як швидко прогресуючий патологічний процес, що супроводжується вираженою втратою емалі та дентину, естетичними, фонетичними та функціональними порушеннями зубощелепної системи, що прогресує при дефектах зубних рядів. Ортопедичну реабілітацію хворих з патологічним стиранням твердих тканин зубів слід проводити комплексно з урахуванням індивідуальних морфофункціональних порушень. Поступове навантаження на дентальний імплантат в умовах підвищеного оклюзійного навантаження сприяє превенції його перевантаження на адаптаційно-реабілітаційному етапі та пролонгації строку служби ортопедичної конструкції загалом. Мета роботи - підвищення ефективності ортопедичного лікування пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів і включеними дефектами зубних рядів за допомогою незнімних конструкцій зубних протезів із застосуванням методу дентальної імплантації. Проведено клінічне, лабораторне обстеження та ортопедичне лікування 72 пацієнтів з генералізованим патологічним стиранням твердих тканин зубів у віці від 35 до 65-ти років, 39 жінок і 33 чоловіки. Серед спеціальних методів дослідження були застосовані аналіз діагностичних моделей, рентгенографія (ортопантомографія та комп'ютерна томографія). Для оцінки стабільності імплантатів використовували метод частотно-резонансного аналізу із застосуванням приладу "Osstell ISQ". Лікування проводили комплексно з урахуванням причинного фактора, загального стану здоров'я, віку хворого, активності перебігу патологічного процесу шляхом відновлення анатомічної форми зубів і заміщення дефектів зубних рядів ортопедичними конструкціями з опорою на дентальні імплантати. Дентальну імплантацію в ділянці дефектів зубних рядів проводили за наявності достатнього об'єму кісткової тканини та відсутністю показань до кісткової аугментації. Протягом першого місяця після встановлення імплантату відзначали зниження стабільності у з'єднанні "кістка-імплантат", потім на другому і третьому місяцях після операції - підвищення стабільності імплантату, досягаючи максимальних показників через рік, що вказує на ремоделювання кісткової тканини навколо імплантату. Висновки: патологічне стирання твердих тканин зубів супроводжується низкою морфофункціональних змін зубощелепної системи, які залежать від ступеня патологічного стирання та обтяжуються при наявності часткової втрати зубів. Метод лікування слід вибирати залежно від клінічної форми, ступеня вираженості патології та наявності супутніх ускладнень. Поступове навантаження дентального імплантату в умовах підвищеного оклюзійного навантаження сприяє превенції його перевантаження на адаптаційно-реабілітаційному етапі та пролонгації строку служби ортопедичної конструкції загалом.

  Повний текст PDF - 195.417 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"