Мета роботи - порівняння, in vitro, ефективності різних технік іригації системи кореневих каналів в процесі інструментальної обробки із використанням скануючої електронної мікроскопії. Об'єкт і методи. Проведено дослідження різних методик іригації семи постійних зубів, видалених за різним показаннях за письмовою згодою пацієнтів віком 35 - 40 рр. Використання ватної турунди чи інсулінового шприца з метою іригації є недоцільним, оскільки більша частина дебрісу залишається на стінках кореневого каналу. Значно кращого результату можна досягнути за допомогою стандартної ендодонтичної голки з безпечним кінчиком, проте якісне очищення лише в устьовій третині з наближенням до апексу кількість дебрісу значно збільшувалася. При іригації голкою зі щіточкою лише невелика кількість розкиданого дебрісу відзначалась на стінках кореневого каналу. Найкращого результату було досягнуто при іригації з одночасною активацією звуковим або ультразвуковим методом. Порівняння якості очищення різних ділянок системи кореневого каналу показало, що застосовані методи іригації дозволяють добре очистити устьову та середню третини на відміну від апікальної. Це можна пояснити складною анатомічною будовою та неможливістю "доставити" іригаційний розчин в апікальну третину кореня за допомогою більшості запропонованих методів іригації. Висновки: використання під час ендодонтичного лікування додаткових методів активації значно підсилює дифузію внутрішньоканальних антисептиків, їх гідролітичну та антибактеріальну ефективність, що покращує адгезію пломбувальних матеріалів. найголовніше, значно знижує ризики виникнення ускладнень та дозволяє досягти довготривалого успішного клінічного результату.

  Повний текст PDF - 366.65 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"