На даний момент не сформовано єдиної думки, чи дійсно висока первинна стабільність частіше призводить до остеоінтеграції, й навпаки, які цифри первинної стабільності призводять до дезінтеграції імплантату. Мета роботи - оцінити клінічні результати реабілітації стоматологічних пацієнтів за допомогою дентальних імплантатів. Проаналізовано віддалені результати встановлення за стандартним двохетапним протоколом 149 імплантатів у 41-го пацієнта протягом шести років. Дослідження включало клінічні методи обстеження, пальпацію, перкусію, динамометрію, аналіз резонансної частоти коливань. Проведено пошук закономірностей між первинною та вторинною стабільністю імплантатів. Величина зусилля при встановленні впливала на первинну стабільність, але протягом шести років відмічено порушення вторинної стабільності 9-ти імплантатів (6,1 %), які були потім видалені. Величина зусилля при встановленні імплантатів, що були видалені, була в середньому на 4,1 Нсм вище (39,5 Нсм у порівнянні із 35,6 Нсм). Високий крутний момент при встановленні імплантату може бути фактором порушення остеоінтеграції у віддалений період. Висновки: високий крутний момент при встановленні імплантату не тільки не призводить до підвищення успіху остеоінтеграції, а й може бути чинником, який у подальшому призводить до нестабільності імплантату.

  Повний текст PDF - 100.574 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"