Проблема неорусинства, або політичного русинства, з 1990 року перманентно актуалізується в громадсько-політичному просторі України. Контроверсійною залишається проблема русинської етноідентичності, питання самоврядності та "закарпатського сепаратизму". На сучасному етапі українського державотворення через окремих одіозних лідерів неорусинство відкрито проявляло саме останній, епатажний формат. Підходячи до аналізу комплексно, автор розглядає проблему в контексті соціального конструювання різнопланових векторів неорусинства: етнокультурного, локал-патріотичного та радикального. Йдеться також про довготривале modus vivendi проросійської та проєвроатлантичної геополітичних течій у неорусинському громадському cередовищі, яке порушено тільки в останні роки в зв'язку з військовою підтримкою етносепаратистських рухів у Криму та на Сході України з боку Російської Федерації. Зроблено висновок про пошук нової моделі узгодження закарпатоукраїнської регіональної та загальноукраїнської ідентичностей. Як приклад наводиться етнополітичний досвід Польщі щодо інституційного закріплення статусу національних, етнічних та мовних груп держави. Такий формат дозволяє побудувати інклюзивну модель постмодерної європейської політичної нації.

  Повний текст PDF - 358.241 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"