За нинішніх умов одним із найбільш відповідальних напрямів державної політики України є забезпечення інформаційної безпеки держави. Незважаючи на зусилля науковців і практиків, продовжує існувати невирішеність термінологічної проблематики, що загрожує негативними наслідками як у формуванні самої політики та профільних державних інституцій, так і в шляхах її реалізації. Це призводить до комплексної актуальної науково-практичної проблеми, що потребує розв'язання. Розглянуто та проаналізовано проблему неусталеності термінології в інформаційній сфері, зокрема в законодавстві України, показано наслідки цієї ситуації для інформаційної безпеки держави та подальших шляхів її забезпечення. ідеться про недосконалість інформаційного законодавства України, котра спричинена, зокрема, неналежним ставленням до термінології в інформаційній сфері. Такий стан речей призвів до невизначеності державної інформаційної політики, унаслідок чого відбувається реалізація взаємно нескоординованих державних механізмів щодо забезпечення інформаційної безпеки України, у т. ч. через штучне та нелогічне формальне розмежування кібернетичного та загального інформаційного простору. Необхідне законодавче визначення сутності державної інформаційної політики України на основі чіткого понятійного апарату й уточнення напрямів її реалізації, головним із яких має бути забезпечення інформаційної безпеки держави - єдиного процесу стосовно як кібернетичного, так і некібернетичного простору інформаційних ресурсів, що необхідно для покращення стану інформаційної безпеки, який наразі існує. Щоб подолати негативну ситуацію, яка склалася, потрібно створити (на основі єдиного підходу щодо сутності державної інформаційної політики) державний механізм реалізації системи забезпечення інформаційної безпеки України, ураховуючи нерозривність середовища електронних та неелектронних інформаційних ресурсів, що в повному обсязі відповідатиме вимозі статті 17 Конституції України. Для вирішення цього завдання необхідно: внести зміни до Закону України "Про інформацію" щодо визначення терміна "державна інформаційна політика"; розробити й ухвалити Закон України "Про інформаційну безпеку України", у якому, зокрема, уточнити чинне поняття інформаційної безпеки та шляхи її забезпечення в Україні, у т. ч. в кібернетичному просторі; визначити повноважний державний орган з питань управління та координації в галузі інформаційної безпеки України, а також органи державної влади, синхронізовано відповідальні за реалізацію державної політики за найбільш важливими напрямами забезпечення інформаційної безпеки; визначити механізми взаємодії національних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України, а також порядок міжнародної співпраці у цій галузі; внести зміни у Стратегію національної безпеки України, розглядаючи кібербезпеку як складову частину інформаційної безпеки держави, а загрози інформаційній безпеці пов'язати із чинним визначенням інформаційної безпеки держави в Законі України; чинні Стратегію кібербезпеки України та Доктрину інформаційної безпеки України доопрацювати з урахуванням внесених змін до Стратегії національної безпеки України.

  Повний текст PDF - 275.202 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"