Наразі назріла проблема перегляду виконання надання державою соціальної гарантії забезпечення базового рівня оплати праці. На практиці встановлення мінімальної заробітної плати визначається не як соціальний стандарт оплати праці, а як технічний норматив для розрахунку заробітної плати в бюджетній сфері. Це має низку негативних наслідків. Головними з них є поширення бідності поміж працюючого населення, неможливості відтворення робочої сили працівником, оскільки задоволення потреб можливе тільки на фізіологічному рівні, ігноруючи соціальний та культурний рівні. У такій ситуації порушується конституційне право громадян на забезпечення достатнього рівня життя. Одним з основних чинників, який впливає на такий стан мінімальної заробітної плати є єдиний базовий державний стандарт - прожитковий мінімум, на основі якого визначається мінімальна заробітна плата. При цьому легітимність прожиткового мінімуму давно ставиться під сумнів, оскільки він також є технічним інструментом для обчислення основних державних гарантій (мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, соціальних допомог), а не головним інструментом соціального забезпечення в соціальній політиці. З огляду на це, пропонується, по-перше, перегляд визначення прожиткового мінімуму та методу його обчислення, а по-друге, включити в його величину податок на доходи фізичних осіб. Навіть ці зміни позитивно вплинуть на стан мінімальної заробітної плати.

  Повний текст PDF - 291.181 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"