Identification of the machining tool wear model via minimax combining and weighting subsequently specific models

Romanuke, V. V.

Стверджено, що для деякої множини математичних моделей, що описують один і той же об'єкт, спочатку може бути визначена метамодель, котра є результатом еволюції опуклих комбінацій цих моделей. Цією еволюцією фактично є процес ідентифікації, що починається з опуклої комбінації з коефіцієнтами, котрі гарантують мінімум втрат. Мета полягає в теоретичній ідентифікації зносу різального інструмента за граничних невизначеностей, коли немає попередніх даних, котрі б визначали як і у якому співвідношенні абразивна, адгезійна, дифузійна й окислювальна компоненти утворюють значення зносу. Знос різального інструменту розглядається як функція часу однієї геометричної координати. Є чотири моделі зносу, що фокусуються на таких специфічних ознаках складного процесу зношування як абразія, адгезія, дифузія та окислення. Сукупність цих чотирьох особливостей зносу може бути знайдена як їх опукла комбінація, чиї коефіцієнти еволюціонують з плином часу з еволюціонуючими значеннями моделей зносу. На самому початку ці коефіцієнти встановлюються як мінімаксні імовірності застосування абразивної, адгезійної, дифузійної та окислювальної моделей зносу. Використовуючи міру точності для кожної моделі зносу, еволюція у часі коефіцієнтів опуклої комбінації виражається у кожній точці єдиної геометричної координати. Ця міра встановлює відносну відповідність між значенням моделі зносу й опуклою комбінацією зносу у поточній часовій вибірці для довільного значення геометричної координати. Викладена процедура зважування моделей зносу за їх точністю може бути покладена як деякий процес ідентифікації за умов невизначеностей або відсутності попередніх даних. Це використовуватиметься для першочергової індетифікації структури моделі системи або процесу, коли існує декілька підходів до моделювання, значимості яких невідомі або невизначені.


	Наукова періодика України		Системи обробки інформації