Споживчі практики визначаються як тип повсякденних практик, що характеризуються наявністю учасників (споживачів), специфікою діяльності, яка є повсякденною та узвичаєною, формується в контексті певної культури та зазнає впливу як зовнішніх, так і внутрішніх змін. Артикуляція споживчих практик полягає в зростаючому інтересі до проблеми споживання, типів споживачів, форм споживання. Реконфігурація споживчих практик визначає характер таких практик, виходячи з культурних та соціальних умов розвитку суспільства. Так, багатство, заможність тривалий період у нашій країні були в статусі маргінальності. На сьогодні бути багатим - бажаний статус для багатьох громадян. Найбільше сучасні споживчі практики зазнають інших змін, пов'язаних із запозиченням зразків, норм, цінностей споживання інших країн та культур. Результати деяких соціологічних досліджень указують на погіршення економічного становища громадян України, що відображається й на їхніх споживчих уподобаннях. Отже, споживчі практики громадян із низьким рівнем доходів характеризуються економією, заощадливістю, відмовою від закупок на тривалий час. Водночас споживчі практики більш заможних верств населення мають тенденцію до розширення напрямів витрат, зокрема на платну освіту або медицину, на дозвілля й відпочинок, на здоров'я тощо, які для них поступово можуть ставати повсякденними.

  Повний текст PDF - 177.137 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"