Згідно з даними емпіричних досліджень, зокрема Лабораторії соціологічних досліджень СНУ імені Лесі Українки (2010, 2015), високий рівень релігійної й віросповідної самоідентифікації жителів Волинської області є відмінним для жителів міста Луцька та сільської місцевості (89 і 75 % відповідно), однаково (по 7 %) в обох випадках не змогли вказати конфесійної належності. Поселенські відмінності спостерігаємо в показниках частоти відвідування церкви й моління. "Лише у релігійні свята" та частіше церкву відвідує 83 % містян і 80 % селян; "один раз на тиждень" та частіше молиться 56 і 60 % відповідно. Сумарно тих, хто молиться щодня чи декілька разів на тиждень, однакова кількість серед обох порівнюваних груп населення, проте більше містян зазвичай молиться щодня (34 %), а селян - декілька разів на тиждень (25 %). Тих, хто ніколи цього не робить поза церквою, дуже мало. Тренди додаткових релігійних практик мають такі особливості: топовою практикою є проведення спільних обрядів у сім'ї, конкретизація практик допомоги призводить до зниження участі в них. Показник звернення до священика як лідера громади є найнижчим. Загалом сільське населення вирізняється більшою активністю щодо релігійних практик. Найважливішою для всіх жителів області є віра в Бога та цінність цієї віри; найменше вірять у безсмертя душі, особливо селяни. Вони також значно сильніше вірять у божественну причинність людських страждань у цьому світі, у фатальність долі, хоча першочерговою причиною в обох когортах уважають "злі вчинки людей". Загалом більшість жителів Волині, особливо сільської місцевості, тяжіють до традиційної релігії з підтриманням сімейної обрядовості.

  Повний текст PDF - 244.129 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"