Мета роботи - оцінити ефект 6-місячного лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією 1 - 2 ступеня інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або блокатором рецепторів ангіотензину II (БРА) у поєднанні з тіазидоподібним діуретиком (індапамідом) у порівнянні з таким дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (БКК) з діуретиком (індапамідом) або без нього на показники брахіального і центрального артеріального тиску (АТ), пружно-еластичні властивості артерій та структурно-функціональний стан серця залежно від віку. До дослідження було залучено 320 пацієнтів (156 чоловіків і 164 жінки віком від 35 до 80 років (у середньому - (62,80 +- 0,61) року) з неускладненою АГ I - II стадії, 1 - 2 ступеня (відповідно 62,0 і 38,1 %). Залежно від віку пацієнтів було розподілено на 2 групи: << 65 років (n = 157) та <$Esymbol У~65> років (n = 163), співвідношення чоловіків і жінок і приблизно 1:1. Кожну групу pf методом сліпих конвертів було рандомізувано на 2 підгрупи: "А" - якій призначали терапію на основі ІАПФ (периндоприл у дозі 5 - 10 мг) або БРА (олмесартан у дозі 20 - 40 мг), і "Б" - якій призначали терапію на основі БКК (лерканідипін у дозі 5 - 10 мг). Пацієнтам віком <$Esymbol У~65> років, рандомізованих у підгрупу Б, лікування починали із фіксованої комбінації фіксованої комбінації індапаміду 1,5 мг та амлодипіну 5 мг (арифам, Servier, Франція). У разі недосягнення цільового офісного брахіального АТ (<< 140/90 мм рт. ст.) дозу кожного із досліджуваних антигіпертензивних препаратів збільшували до повної терапевтичної. За потреби пацієнтам в обох підгрупах А і пацієнтам віком << 65 років підгрупи Б додавали індапамід у дозі 2,5 мг 1 раз на добу. Пацієнтам, яким призначили арифам, за потреби збільшували дозу до 1,5/10 мг. Хворим було проведено загальноклінічне обстеження, вимірювання брахіального АТ, аналіз пульсової хвилі та вимірювання каротидно-феморальної і каротидно-радіальної швидкості поширення пульсової хвилі за допомогою апланаційної тонометрії, допплерехокардіографію. Розраховували показники жорсткості стінки артерії (Ea), жорсткості стінки міокарда (Ees) лівого шлуночка (ЛШ), коефіцієнт шлуночково-артеріальної взаємодії (Ea/Ees). В обох підгрупах пацієнтів віком << 65 років однаково значуще знижувались Eа і Ees (p << 0,001). На тлі антигіпертензивної терапії у пацієнтів віком <$Esymbol У~65> років відзначено зниження величини Ea, що супроводжувалося зменшенням значення Ees у групі лікування комбінацією ІАПФ/ БРА з індапамідом (p << 0,05), але величина співвідношення Ea/Ees не зазнала суттєвих змін (p >> 0,05) в обох вікових групах. Висновки: за порівнянного позитивного ефекту 6-місячної терапії комбінаціями ІАПФ/БРА з індапамідом і БКК з індапамідом на показники брахіального і центрального АТ у пацієнтів з АГ 1 - 2 ступеня в осіб старшого віку фіксована комбінація БКК амлодипіну з індапамідом (арифам) мала перевагу перед такою на основі ІАПФ/БРА щодо зниження брахіального, центрального, середнього брахіального та середнього центрального, аугментації, швидкості пульсової хвилі, ІММ ЛШ, індексу об'єму лівого передсердя та E/e' ЛШ, що асоціювалось із підвищенням ЧСС (у середньому на 4,6 за 1 хв).

  Повний текст PDF - 1.487 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"