Мета роботи - визначити клінічні та демографічні чинники, показники структурно-функціонального стану лівого шлуночка (ЛШ), зокрема його діастолічної функції за даними тканинної допплерографії, та параметри центральної гемодинаміки, які асоціюються з досягненням цільового офісного артеріального тиску (АТ), у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією (АГ) через 6 міс алгоритмізованої антигіпертензивної терапії на базі фіксованої медикаментозної комбінації периндоприлу й амлодипіну. У дослідження було залучено 91 хворого на неускладнену есенціальну АГ, котрі її раніше не лікували, з АТ <$Esymbol У~160 "/" 100> мм рт. ст., і таких, яким було призначено антигіпертензивну терапію, з АТ <$Esymbol У~140 "/" 90> мм рт. ст. Алгоритм лікування передбачав призначення фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну з подальшим титруванням дози та послідовним додаванням у разі недосягнення цільового офісного АТ індапаміду, спіронолактону, моксонідину або доксазозину під час наступних візитів через 7 діб, 1, 2, 3 та 6 міс. Параметри центральної гемодинаміки визначали до початку лікування за допомогою апланаційної тонометрії. На початку дослідження та через 6 міс проводили допплерехокардіографію з тканинною допплерографією. У пацієнтів 1-ї групи вихідний офісний систолічний (САТ) та діастолічний (ДАТ) АТ (p << 0,001; p << 0,01), центральний САТ (p << 0,03), об'єм лівого передсердя (p << 0,05), товщина міжшлуночкової перегородки, задньої стінки, відносна товщина стінок (усі p << 0,03), маса міокарда (ММ), індекс ММ ЛШ (p << 0,05; p << 0,01) до і після лікування були статистично значуще меншими за ці показники у 2-й групі. Групи пацієнтів упродовж усього дослідження не відрізнялися між собою за показниками трансмітрального потоку, швидкісними характеристиками руху кільця мітрального клапана, зокрема Е/е', часткою осіб з ознаками діастолічної дисфункції (до і після лікування - 13 (21,7 %) і 8 (25,8 %) та 12 (20 %) і 7 (22,6 %) пацієнтів відповідно). Через 6 міс кількість осіб з високою прихильністю до лікування в 1-й групі статистично значуще зросла (p << 0,01), з низькою - зменшилася (p << 0,001), у 2-й групі суттєво не змінилася. За даними багатофакторного лінійного регресійного аналізу з досягненням цільового офісного АТ через 6 міс статистично значуще незалежно асоціювався тільки нижчий вихідний рівень офісного АТ та зростання прихильності до лікування (beta (95 % ДІ): - 0,492 (-0,025 - -0,019); p = 0,005 та -0,363 (-0,265 - -0,019); p = 0,025 відповідно). Висновки: до незалежних чинників, що асоціюються з досягненням цільового офісного АТ через 6 міс алгоритмізованого антигіпертензивного лікування пацієнтів з неускладненою АГ, належать висока прихильність до лікування та менший вихідний рівень офісного систолічного АТ. Структурно-функціональний стан ЛШ та вихідні параметри центральної гемодинаміки за даними апланаційної тонометрії не впливають на досягнення оптимального контролю офісного АТ через 6 міс алгоритмізованої антигіпертснзивної терапії у пацієнтів з неускладненою АГ. Алгоритмізована антигіпертензивна терапія на базі фіксованої комбінації нериндоприлу й амлодипіну в пацієнтів з неускладненою АГ впродовж 6 міс не спричинила змін діастолічної функції ЛШ.

  Повний текст PDF - 1.161 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"