Мета роботи - визначити вплив варіабельності домашнього артеріального тиску (АТ) на початковому етані алгоритмізованого антигіпертензивного лікування на його ефективність у хворих із неускладненою артеріальною гіпертензією (АГ) за умов реальної клінічної практики. У дослідження залучили 209 хворих із неускладненою есенціальною АГ віком від 35-ти до 75-ти років, які раніше не одержували лікування, з АТ <$Esymbol У> 160/100 мм рт. ст., і хворих, яким було призначено антигіпертензивну терапію, з AT <$Esymbol У> 140/90 мм рт. ст. Покроковий алгоритм лікування передбачав від початку призначення фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну і послідовне призначення за потреби індапаміду, спіронолактону, моксонідину або доксазозину до досягнення цільового офісного АТ (<< 140/90 мм рт. ст.). За медіаною SD середньої величини домашнього систолічного АТ (CAT), яка становила 8,5 мм рт.ст., хворих розподілили на 2 групи: 104 особи із SD <$Esymbol У> 8,5 мм рт.ст. (1-ша група) і 105 осіб із SD << 8,5 мм рт.ст. (2-га група). У 1-й групі виявлено більшу частку осіб із вихідною офісною частотою серцевих скорочень (ЧСС), що перевищувала 75 за 1 хв (p << 0,05), та вищу вихідну середню ЧСС (p << 0,03), але менше курців та більше осіб із обтяженою щодо серцево-судинних захворювань спадковістю (p << 0,01). У хворих 1-ї групи середні величини SD, CV та VIM домашнього САТ упродовж усього терміну лікування, a SD і CV діастолічного АТ (ДАТ) - на початку дослідження та через 1, 3 і 6 міс перевищували ці показники в пацієнтів 2-ї групи. За 6 міс лікування величина обох зазначених показників статистично значуще зменшилася в усіх хворих, проте під час 1-го, 3-го та 6-го міс. дослідження у пацієнтів 1-ї групи залишалася меншою у порівнянні з 2-ю групою. Частка пацієнтів із рекомендованим рівнем домашнього АТ в 1-й групі через 1 (54,8 і 39 %; p << 0,03), 3 (72,1 і 57,1 %; p << 0,03) та 6 (75 і 61 %; p << 0,05) міс лікування була статистично значуще більшою у порівнянні з кількістю таких хворих у 2-й групі. Висновки: висока варіабельність домашнього АТ у хворих із неускладненою АГ через 7 діб після призначення фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну у порівнянні з її низьким рівнем асоціюється з виразнішим зниженням домашнього АТ, більшою частотою досягнення його рекомендованого рівня та меншою частотою маскованої неконтрольованої гіпертензії через 6 міс покрокової алгоритмізованої терапії. Висока варіабельність домашнього АТ у хворих з неускладненою АГ через 7 діб після призначення фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну у порівнянні з її низьким рівнем асоціюється зі зниженням частоти маскованої неконтрольованої гіпертензії серед хворих із цільовим офісним АТ протягом 6-ти міс покрокової алгоритмізованої терапії. Також висока варіабельність домашнього АТ у хворих із неускладненою АГ через 7 діб після призначення фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну у порівнянні з її низьким рівнем асоціюється з меншою величиною сурогатних індексів судинної жорсткості, а саме пульсового й середнього АТ, протягом 6 міс покрокової алгоритмізованої терапії.