Мета роботи - оцінити та порівняти параметри варіабельності серцевого ритму (ВСР) у стані спокою та в умовах антиортостатичної проби, а також сироваткові рівні норадреналіну, альдостерону та NT-proBNP у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) внаслідок первинного ураження лівого шлуночка (ЛШ) з дилатацією правого шлуночка (ПШ) та без неї. У проспективному дослідженні взяли участь 62 хворих із ХСН IIА стадії принаймні II функціонального класу за критеріями NYHA, внаслідок ішемічної хвороби серця і/або артеріальної гіпертензії із синусовим ритмом. Хворих розподілено на дві групи залежно від кінцеводіастолічного розміру ПШ, за даними ехокардіографії: 34 пацієнти без дилатації ПШ - 1-ша група та 28 пацієнтів з дилатацією ПШ - 2-га група. Обстеження після досягнення еуволемії на 7-му - 14-ту добу передбачало визначення часових та спектральних показників ВСР за даними аналізу 128 синусових інтервалів RR уранці натще у стані спокою та за умов антиортостатичної проби і концентрацію норадреналіну, альдостерону та NT-proBNP у сироватці венозної крові за допомогою імуноферментного методу. Контрольну групу становили 30 здорових осіб, порівнюваних за віком та розподілом статей. Висновки: у хворих з ХСН унаслідок первинного ураження міокарда ЛШ розвиток дилатації ПШ супроводжується виразнішою абсолютною та відносною активацією симпатоадреналової системи і ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, за даними аналізу часових показників ВСР в стані спокою та під час об'ємного навантаження і сироваткового вмісту NT-proBNP, норадреналіну та альдостерону, ніж у пацієнтів без дилатації ПШ, порівнюваних за віком, розподілом статей, частотою інфаркту міокарда і цукрового діабету в анамнезі, а також частотою серцевих скорочень. Асоціація зменшення часових показників ВСР і збільшення сироваткового рівня норадреналіну у хворих з ХСН зі зниженням потужності LF/HF вказує на неможливість застосування спектрального аналізу ВСР для оцінки вегетативного тонусу та забезпечення у разі ХСН.Мета роботи - порівняти зміни брахіального артеріального тиску (АТ) та показники центральної гемодинаміки за даними апланаційної тонометрії у хворих віком менше 75-ти років із неускладненою АГ залежно від віку, статі, частоти серцевих скорочень (ЧСС) і визначити незалежні детермінанти ампліфікації пульсового тиску. Здійснено проспективний аналіз даних 91-го пацієнта з неускладненою АГ I-II стадії, 1-3 ступеня віком 35-75 років з офісним брахіальним АТ 160/100-200/120 мм рт. ст. за відсутності антигіпертензивного лікування або 140/90-200/120 мм рт.ст. на тлі антигіпертензивного лікування й синусовим ритмом із ЧСС 50 - 100 за 1 хв. У всіх пацієнтів проведено загальне клінічне та лабораторне обстеження, ЕКГ у 12-ти відведеннях і ЕхоКГ та визначено показники центральної гемодинаміки за допомогою апланаційної тонометрії променевої артерії приладом SphygmoCor (AtCor Medical, Австралія): центральний систолічний, діастолічний і пульсовий АТ (САТ, ДАТ, ПАТ), тиск аугментації (AP), індекс аугментації (АІx) та АІx для ЧСС 75 за 1 хв (АІx75), ампліфікація пульсового тиску (PPA). Хворих було розподілено на групи за віком по медіані (58 років), за статтю, по медіані ЧСС, яка була зареєстрована в момент проведення апланаційної тонометрії. Хворі старшої вікової групи (<$Esymbol У~58> років) мали вищі рівні брахіального АТ (САТ: (157,5 +- 19,7) і (148,6 +- 16,5) мм рт.ст. відповідно, p << 0,05; ПАТ: (62,8 +- 13,8) і (54,8 +- 11,0) мм рт.ст., p << 0,01), центрального АТ (САТ: (145,0 +- 18,6) і (136,1 +- 14,97) мм рт.ст. відповідно, p << 0,05; ПАТ: (49,3 +- 12,3) і (40,9 +- 9,0) мм рт.ст., p << 0,01), АР ((13,7 +-8,5) і (10,5 +- 6,3) мм рт.ст. відповідно, p << 0,05) і менший показник РРА ((127,7 +- 15,1) і (135,0 +- 17,1) % відповідно, p << 0,01). Суттєвої різниці за рівнем брахіального й центрального САТ, ДАТ і ПАТ залежно від статі не виявлено, однак жінки мали вищий АР ((14,6 +- 7,3) і (8,6 +- 6,6) мм рт. ст. відповідно, p << 0,01), АІx ((30,3 +- 11,9) і (18,4 +- 12,2) %; p << 0,01), АІx75 ((27,0 +- 10,7) і (16,1 +- 9,4) %; p << 0,01) і нижчі показники PPA ((127,6 +- 15,2) і (139,2 +- 19,2) % відповідно, p << 0,01). За однакових рівнів брахіального й центрального САТ, ДАТ, ПАТ хворі із ЧСС менше 70 за 1 хв у порівнянні з пацієнтами із ЧСС >> 70 за 1 хв мали менший показник PPA ((125,6 +- 16,3) і (138,9 +- 17,2) % відповідно, p << 0,01) і вищі АІx ((28,3 +- 13,2) і (22,6 +- 12,9) %; p << 0,05) та АР ((13,9 +- 7,7) і (10,4 +- 7,2) мм рт. ст.; p << 0,05). За даними однофакторного регресійного аналізу, пацієнти з високим рівнем ЧСС незалежно від віку та статі мали кращі показники AP і PPA (p<<0,01). За допомогою багатофакторного логістичного регресійного аналізу визначено предиктори статистичної моделі прогнозу величини PPA з урахуванням статі (A), ЧСС (B) і віку (C), яка має вигляд: Y = 4,358+1,236 <$Ecdot> A-0,102 <$Ecdot> B+0,020 <$Ecdot> C (R<^>2 = 0,33), з можливою частотою безпомилкового прогнозу у разі її використання 72,8 % (95 % довірчий інтервал (ДІ) 64,8-79,6), чутливістю 71,6 % (95 % ДІ 59,9-81,0) і специфічністю 73,9 % (95 % ДІ 62,5-82,8). Висновки: у хворих із неускладненою АГ віком менше 75-ти років жіноча стать і збільшення віку асоціюються зі збільшенням аугментації пульсової хвилі, що сприяє підвищенню центрального САТ і ПАТ, бранхіального ПАТ.

  Повний текст PDF - 1.069 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"