Мета роботи - порівняти вплив 2-х методів реперфузійної терапії на перебіг і госпітальні наслідки гострого коронарного синдрому (ГКС) з елевацією сегмента ST залежно від часу ішемії, ступеня ризику за шкалою ТІМІ та виду первинного перкутанного коронарного втручання (ПКВ) у реальній клінічній практиці. Здійснено ретроспективний аналіз історій хвороб 286-ти пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST, що перебували на лікуванні в Олександрівській клінічній лікарні м. Київ у 2009 та у 2011 - 2013 рр., яким проводили ПКВ (171 хворий) і тромболітичну терапію (ТЛТ) (115 хворих). Пацієнтів було розподілено на групи залежно від ризику за ТІМІ, часу ішемії та виду реперфузійної терапії. Проаналізовано вплив цих чинників на госпітальну летальність, ускладнення ІМ та комбіновані кінцеві точки. Між групами не виявлено відмінностей за розподілом статей, віком, супутніми захворюваннями, локалізацією ІМ. Час ішемії статистично значущо більший у групі ПКВ - (8,4 +- 1,3) год, тоді як у групі ТЛТ - (5,4 +- 0,8) год (p << 0,05). Статистично значущу різницю між групами виявлено за часом "03 - балон/голка": у групі ПКВ він становив (198,0 +- 10,7) хв, що статистично значущо більше, ніж у групі ТЛТ - (103,0 +- 14,1) хв (p << 0,001). У хворих групи ПКВ середній ризик за ТІМІ (5,8 +- 0,2) статистично значущо вищий у порівнянні з групою ТЛТ (3,8 +- 0,2) (p << 0,001). Кількість пацієнтів із ризиком за ТІМІ вище 5 балів більша в групі ПКВ - 102 (59,6 %) особи у порівнянні з 51 (44,3 %) у групі ТЛТ (p << 0,05). Пацієнти, яким проводили первинні ПКВ, мали вищий ризик, більший час до госпіталізації та ішемії, їм пізніше виконували реперфузію, ніж пацієнтам, котрі одержали ТЛТ. Під час порівняння ускладнень і летальності первинні ПКВ продемонстрували більшу ефективність у хворих із більшим часом ішемії та вищим ризиком. Госпітальна летальність більшою мірою залежала від часу ішемії, ніж від ризику. Найвищою летальність була у хворих із високим ризиком (ТІМІ більше 5), із часом ішемії більше 4 год, яким проводили ТЛТ, - 12,9 %, а найнижчою - у групах ПКВ і ТЛТ, у хворих із низьким ризиком і раннім надходженням, - 2,5 і 2,6 % відповідно. Висновки: госпітальна летальність хворих із ГКС із підйомом сегмента ST без шоку після первинних ПКВ у реальній клінічній практиці більшою мірою залежить від часу ішемії, ніж від ризику, а після ТЛТ - від обох цих факторів. У реальній клінічній практиці первинні ПКВ показали значну перевагу перед ТЛТ щодо госпітальної летальності й ішемічних ускладнень, головним чином у хворих, які надходять у пізній термін і мають високий ризик за шкалою ТІМІ.

  Повний текст PDF - 996.372 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"