Мета роботи - проаналізувати результати лікування хворих з атеросклеротичними виразково-некротичними ураженнями нижніх кінцівок на тлі хронічної критичної ішемії, виявити причини незадовільних результатів ампутації. У ретроспективне дослідження було залучено дані історій хвороби 256 пацієнтів, які одержували лікування у відділенні судинної хірургії Олександрівської клінічної лікарні у 2008 - 2011 рр. і яким було виконано високу ампутацію (рівень - стегно або гомілка). Для визначення рівня ампутації здійснювали ультразвукове дуплексне ангіосканування та рентгенконтрастну ангіографію. Рівень ампутації визначали за клінічною картиною ішемії, застосовували спеціальні методи дослідження, що характеризують регіонарний судинний резерв, магістральний і колатеральний кровообіг у кінцівках, мікроциркуляцію та трофіку тканин. Остаточний рівень ампутації встановлювали під час операції після візуальної оцінки ступеня кровопостачання пересічених м'язів. Усі пацієнти в післяопераційний період одержали базисну консервативну терапію: знеболювальну, антиагрегантну, антикоагулянту, антибактеріальну. Під час аналізу результатів лікування задовільним найближчим результатом ампутації вважали первинне загоєння післяопераційної рани кукси. Нагноєння, вторинне загоєння, реампутацію, а також летальний результат зараховували до незадовільних результатів ампутації. Після великих ампутацій нижніх кінцівок видужали без ускладнень 103 (40,2 %) пацієнти, серйозні ускладнення спостерігали у 49 (19,1 %), помірні - у 68 (26,6 %), летальний результат - у 36 (14,1 %). У хворих після ампутації нижніх кінцівок на рівні гомілки достовірно частіше розвивалася глибока ранова інфекція та розходження країв післяопераційної рани. Тридцятиденну смертність та ішемічні інсульти достовірно частіше реєстрували в групі ампутації нижніх кінцівок на рівні стегна. Здійснений аналіз результатів ампутації на нижніх кінцівках показав, що найбільша кількість ускладнень у цілому виявилася в групі хворих віком понад 60 років, що, вочевидь, пов'язано з більш поширеним ураженням життєво важливих судинних ділянок (p << 0,05). Водночас ускладнення з боку післяопераційної рани найчастіше виникали у хворих віком 50 - 59 років після ампутації нижніх кінцівок на рівні гомілки та в курців. Висновки: рівень суттєвих ускладнень високих ампутацій у ранній післяопераційний період досить значний. Ішемічна хвороба серця з порушенням скорочувальної функції міокарда впливає на результат ампутації кінцівки. Прогностично несприятливим є зниження фракції викиду лівого шлуночка нижче 40 %. Найбільшу кількість ускладнень виявили в групі хворих віком понад 60 років, але ускладнення з боку післяопераційної рани найчастіше виникали у хворих віком 50 - 59 років після ампутації на рівні гомілки та в курців. Тридцятиденна післяампутаційна смертність і частота ішемічних інсультів головного мозку достовірно вища у хворих після ампутації на рівні стегна. У перші три роки після високої ампутації смертність у хворих із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок щорічно зростає та досягає 69,5 %.

  Повний текст PDF - 103.559 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"