Обстежено 120 вагітних з ранніми гестаційними ускладненнями (загроза перериванні вагітності - ЗПВ, блювання вагітних, мимовільний викидень, завмерла вагітність) у терміни 8 - 12 тиж, яких було розподілено на 2 групи: 1-а група - 58 вагітних з ХГ та 2-а група - 62 жінки без гастритів. Як факторні ознаки аналіз проводили для 6 показників: наявність гастриту, рівні гастрину-17(G-17), прогестерону, естрадіолу, хоріонічного гонадотропіну (ХГЛ) та наявність H. pylori. Для відбору значущих факторних ознак використано метод покрокового відкидання/додавання (Stepwise за критичного порогу включення ознаки p << 0,1 та порогу виключення p >> 0,2). За відбору ознак, що пов'язані з ризиком загрози переривання вагітності, виявлено 3 факторні ознаки: наявність гастриту, рівні гастрину (G-17), прогестерону. Модель прогнозування ризику, що побудована на цих ознаках, адекватна, <$Echi sup 2 ~=~25,7>; p << 0,001). Виявлено зростання (p = 0,01) ризику ЗПВ у разі підвищення рівня прогестерону, ВШ = 1,4 (95 % ВІ 1,1 - 1,7) на кожні 10 одиниць зростання показника. Виявлено більший (p << 0,001) ризик ЗПВ у вагітних із гастритом, ВШ = 5,4 (95 % ВІ 2,2 - 13,2) у порівнянні з вагітними без гастритів. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком виникнення блювання вагітних, було виявлено 2 факторні ознаки: наявність гастриту та H. pylori. Модель прогнозування ризику, побудована на цих ознаках, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~13,8>; p = 0,001). Виявлено зростання (p = 0,03) ризику блювання вагітних за наявності H. pylori, ВШ = 2,9 (95 % ВІ 1,1 - 7,6) у порівнянні з вагітними без H. pylori. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком у вагітних самовільного викидня, виявлено 2 факторні ознаки: наявність гастриту та ХГЛ. Модель прогнозування ризику, побудована на цих ознаках, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~7,7>; p = 0,02). За результатами аналізу виявлено зменшення (p = 0,04) ризику виникнення самовільного викидня у разі підвищення рівня хоріонічного гонадотропіну, ВШ = 0,94 (95 % ВІ 0,89 - 0,99) на кожні 1000 одиниць зростання показника. Виявлено більший (p = 0,05) ризик виникнення самовільного викидня для вагітних із гастритом, ВШ = 2,7 (95 % ВІ 1,0 - 7,1) у порівнянні з вагітними без гастритів. За відбору ознак, пов'язаних з ризиком вагітності, що не розвивається, виявлено 1 факторну ознаку - рівень прогестерону. Модель прогнозування ризику, побудована на цій ознаці, адекватна (<$Echi sup 2 ~=~4,1>; p = 0,04). Виявлено тенденцію до зменшення (p = 0,06) ризику вагітності, що не розвивається, за підвищення рівня прогестерону, ВШ = 0,75 (95 % ВІ 0,55 - 1,02) на кожні 10 одиниць зростання показника. Заключення: факторами ризику розвитку ранніх гестаційних ускладнень у вагітних з ХГ є гормональні та інфекційні чинники, вплив яких може спричинити зміни моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, зумовлювати зміни кислотності шлункового соку і зі свого боку призводити до розвитку закрепів та ендогенної інтоксикації, яка викликає нудоту та блювання. Характер змін та ступінь їх вираженості зумовлюють різні клінічні прояви гестаційних ускладнень: загрозу переривання, блювання вагітних, мимовільний викидень, вагітність, що завмерла.

  Повний текст PDF - 745.61 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"