Мета дослідження - вивчення впливу медикаментозної терапії АГ блокаторами рецепторів ангіотензину II (БРАII) та прямим інгібітором реніну на морфофункціональний стан серця та центральну гемодинаміку у хворих на АГ після перенесеного ішемічного інсульту (ІІ) протягом 1 року за досвідом роботи інсультного та судинного відділень. У дослідження було включено 135 хворих з ГХ без фібриляції передсердь в анамнезі, в яких розвинувся ІІ. Хворих було госпіталізовано до інсультного та судинного відділень Тернопільської обласної клннчної комунальної психоневрологічної лікарні (ТОККПНЛ) за період листопад 2011 - грудень 2013 р. Усім хворим під час госпіталізації було виконано допплєрівське ехокардіографічне (ЕхоКГ) дослідження. На фоні базової терапії пацієнтам за методом випадкової вибірки призначали лозартан у дозі 50 100 мг/добу (40 хворих), олмесартан у дозі 20 - 40 мг/добу (48 хворих) чи аліскірен у дозі 150 - 300 мг/добу. Повторне ЕхоКГ виконували через 6 та 12 міс від початку лікування. Серед хворих на АГ, які перенесли ІІ, звичайно переважають особи з низьким класом СН за NYHA, причому глобальна скоротливість лівого шлуночка (ЛШ) у них звичайно достовірно корелює з ФК СН за NYHA (-0,47; p << 0,0001), при цьому переважає концентричний тип геометрії ЛШ (76,3 %) зі збереженою або легко зниженою фракцією ЛШ (ФВ ЛШ) (97,8 %), корелюючи з ФК СН за NYHA. ФК СН за NYHA достовірно корелює з більшістю морфофункціональних показників ремоделювання як лівих, так і правих відділів серця, а об'єми ЛШ міцно корелюють з його глобальною систолічною функцією. Призначення БРАII (лозартан чи олмесартан) у разі лікування хворих на АГ після ІІ вже через 6 міс лікування сприяє зниженню вираженого регресу гіпертрофії та гіпертензивного ремоделювання кардіальних структур та покращанню центральної гемодинаміки. Ці зміни в обох групах сартанів були подібними та достовірно не розрізнялися. У групі 3 через 6 міс лікування був достовірно вищий поперечний розмір ЛП у порівнянні з групою 1, достовірно товстіші стінки ЛШ у порівнянні з групами 1 та 2 та більша ВТС ЛШ. Показники центральної гемодинаміки, а саме діастолічна функція ЛШ, переднавантаження ЛШ та тиск в малому колі кровообігу достовірно між групами через 6 міс лікування не розрізнялися. Результати дослідження свідчать, що через 1 рік лікування у групах БРАII у порівнянні з даними за півроку до того достовірно покращувалися швидкісні та часові показники діастолічної функції ЛШ, зменшувався тиск наповнення ЛШ та Сер.АТЛА. Усі позитивні зміни зворотного ремоделювання у групах сартанів були подібними та достовірно не розрізнялися. У групі 3 через 12 міс лікування також з'являлися певні позитивні зміни у порівнянні з вихідними даними перед началом лікування. У групі 3 достовірно гіршими були певні показники діастолічної функції та переднавантаження ЛШ та достовірно вищий тиск наповнення ЛШ, що надає змогу зробити висновок про недостатню кардіопротекцію у разі лікування АГ у хворих після ІІ аліскіреном та значні достовірні переваги БРАII.

  Повний текст PDF - 247.594 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"