Досліджено ефективність beta-адреноблокаторів з вазодилатувальними властивостями у лікуванні життєво небезпечних шлуночкових аритмій у хворих похилого віку з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного генезу, анемічним синдромом (АС) і безбольовою ішемією міокарда (БІМ). Основну групу становили 309 хворих похилого віку з ХСН ішемічного генезу і АС. Середній вік хворих - <$E66,8~symbol С~6,3> року. Середня тривалість захворювання - <$E7,11~symbol С~3,9> року. Клінічний перебіг ХСН з АС у порівнянні з хворими з ХСН без АС характеризувався більш частим виявленням БІМ (39,5 % проти 15,1 %; <$Eroman p~<<~0,05>), більшою частотою стенокардії напруження (97,1 % проти 37,0 %; <$Eroman p~<<~0,05>). Життєво небезпечні шлуночкові аритмії зустрічаються у 46 % пацієнтів з ХСН ішемічного генезу, АС і БІМ. Ефективним методом лікування життєво небезпечних шлуночкових аритмій є комбінація кордарона з beta-адреноблокатором з вазодилатувальними властивостями на фоні базисної терапії ХСН, корекції ендотеліальної дисфункції і анемічного синдрому. Після лікування життєво небезпечні порушення ритму в групі пацієнтів, які одержували кордарон з бісопрололом, зберігались у 73,1 % хворих. У групі пацієнтів, які разом з кордароном вживали карведилол або небіволол, дані порушення ритму зберігались лише у 22,3 % хворих. На фоні застосування beta-адреноблокаторів у хворих з ХСН, АС і БІМ кількість випадків БІМ зменшилась на 50,4 %.

  Повний текст PDF - 261.134 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"