Вибір антибактеріального препарату, як правило, проводиться емпірично, на основі наших даних про можливий збудник і його резистентності в тому чи іншому регіоні. Метою дослідження було визначення ефективності та безпечності застосування антибактеріального препарату левофлоксацину у лікуванні пацієнтів з гострим бактеріальним синуситом (ГБС), які перенесли ГРЗ. У дослідженні брали участь 15 хворих (9 чоловіків і 6 жінок, середній вік відповідно 27 та 28 років), з клінічною картиною гострого гаймориту середньої тяжкості. За призначеною терапією усіх пацієнтів розділили на 2 групи. Пацієнти 1-ї групи (n = 8) одержували левофлоксацин в дозі 500 мг 1 раз на добу, 2-ї групи (n = 7) - цефуроксим в дозі 750 мг 2 рази на добу протягом 10 днів. Результатом захворювання у всіх пацієнтів було одужання. У 1-й групі пацієнтів (яким застосовували левофлоксацин) відзначені деякі позитивні відмінності в порівнянні з 2-ю групою: більш швидкий зворотний розвиток клінічних симптомів. ШОЕ та лейкоцитоз достовірно зменшились в обох групах. У пацієнтів 2-ї групи довше залишались серозні виділення та слабкість. Висновки: антибактеріальна терапія гострого гаймориту середнього ступеня важкості повинна бути спрямована на більш широкий спектр збудників. Призначення левофлоксацину сприяло більш швидкому зворотному розвитку клінічних симптомів порівняно з цефуроксимом та не спричинювало побічних явищ при антибактеріальному лікуванні гострого гаймориту у пацієнтів.

  Повний текст PDF - 161.108 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"