В дослідження було включено 48 хворих на ЦД II типу з інструментально підтвердженою ДПН без порушень прохідності магістральних артерій нижніх кінцівок. За результатами дослідження доведено, що застосовування беміпарину достовірно покращує трофіку тканин нижніх кінцівок у хворих на ДПН, що, в свою чергу, сприяє загоєнню діабетичних виразок.В исследование было включено 48 больных СД II типа с инструментально подтвержденной ДПН без нарушений проходности магистральных артерий нижних конечностей. По результатам исследования доказано, что применение бемипарина достоверно улучшает трофику тканей нижних конечностей у больных на ДПН, что, в свою очередь, способствует заживлению диабетических язв.Відомо, що діабетична периферична невропатія разом з мікроангіопатією підвищує ризик розвитку синдрому діабетичної стопи навіть за збереженої прохідності магістральних артерій нижніх кінцівок. Вивчено ефективність антикоагулянтної терапії низькомолекулярним гепарином другого покоління - беміпарином у комплексному лікуванні хворих із діабетичною периферичною невропатією (ДПН) та прихованою ішемією стоп. У дослідження було включено 48 хворих на цукровий діабет 2-го типу з інструментально підтвердженою ДПН без порушень прохідності магістральних артерій нижніх кінцівок. З них 34 становили основну групу, 14 - контрольну групу. Учасники основної групи перебували на стаціонарному лікуванні та одержували додатково до цукрознижувальної терапії ін'єкції беміпарину в дозі 2500 МО/добу протягом 18 - 24 днів. Пацієнти контрольної групи з компенсованим цукровим діабетом, які знаходилися на амбулаторному лікуванні, одержували тільки цукрознижувальну терапію. Усім хворим тричі проводилося черезшкірне визначення парціального тиску кисню на тильній поверхні стопи (PtcO2): до лікування, наприкінці курсу введення беміпарину (18-й день) та наприкінці 5-го тиж лікування. За результатами дослідження середнє значення PtcO2 у контрольній групі до початку лікування становило <$E34,64~symbol С~3,38> мм рт.ст., через 18 днів - <$E34,29~symbol С~4,25> мм рт.ст., а наприкінці 5-го тижня лікування - <$E34,30~symbol С~3,74> мм рт.ст. В основній групі цей показник становив у середньому <$E31,32~symbol С~4,56> мм рт.ст., <$E39,88~symbol С~5,89> мм рт.ст. та <$E37,45~symbol С~4,51> мм рт.ст. відповідно. Відзначено статистично вірогідну позитивну динаміку приросту PtcO2 у пацієнтів основної групи на 18-й день та на 5-й тиждень відносно початкового рівня (p << 0,01). Відмінності у прирості PtcO2 на користь основної групи у порівнянні з контрольною наприкінці курсу терапії беміпарином також були статистично значущими (p << 0,01), хоча через 5 - 6 тиж різниця між групами втратила вірогідність (p = 0,058). Отже, за результатами дослідження застосування беміпарину вірогідно покращує трофіку тканин нижніх кінцівок у хворих на ДПН, що, у свою чергу, сприяє загоєнню діабетичних виразок.

  Повний текст PDF - 316.949 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"