Досліджено міжнародні договори та внутрішні закони та розпорядження Другої Речі Посполитої і Чехословацької Республіки, спрямовані на регулювання мовних прав національних меншин у сфері освіти. Проаналізовано основні положення міжнародних договорів і конституційно-правових актів, які визначали правовий статус української мови у Галичині і Підкарпатській Русі. Висвітлено процес утвердження української мови - як офіційної в Підкарпатській Русі та як мови викладання та навчального предмета в Галичині. На підставі наведених документів констатовано, що чехословацька мовна політика щодо національних меншин, зокрема українців, суттєво відрізнялася від тієї, яку проводила Польща: надання широких мовних прав закарпатським українцям сприяло їх культурно-освітньому розвитку, натомість, обмеження мовних прав українців Галичини, запровадження мовного утраквізму лише загострювало польсько-українські відносини у краї.

  Повний текст PDF - 301.068 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"