Розглянуто погляди видатного польського історика і філософа історії Єжи Топольського (1928 − 1998), який аналізує проблему історико-педагогічного джерела як елемента пізнання минулого. Вказуючи на релятивність джерел, він акцентує увагу на інтерпретаційних можливостях дослідників, які працюють із джерелами, а отже на факторі конструювання історико-педагогічних наративів. Відтак, заперечує актуальність кореспондентної теорії істини для історії педагогіки, натомість пропонує концепцію консенсусу як способу осягнення наукової істини.Рассмотрены взгляды выдающегося польского историка и философа истории Єжи Топольского (1928 − 1998), который анализирует проблему историко-педагогического источника как элемента познания прошлого. Указывая на релятивность источников, он акцентирует внимание на интерпретационных возможностях исследователей, которые работают с источниками, а значит и на факторе конструирования историко-педагогических наративов. Исходя из этого, опровергает актуальность корреспонденткой теории истины для истории педагогики, предлагая концепцию консенсуса как способа достижения научной истины.The author, based on the views of prominent Polish historian and philosopher of history Jerzy Topolskі (1928 – 1998), analyzes and reflects on the problem of historical and educational source as part of the knowledge of the past. Pointing to relativity of the sources, the author focuses on the interpretive possibilities of the researchers, working with sources, and thus on the factor of construction of historical and pedagogical narratives. Therefore the author denies the relevance of classical theory of truth for the history of pedagogy, proposing instead the concept of consensus as a way of understanding scientific truth.

  Повний текст PDF - 298.151 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"