Діагностична роль радіонуклідної ренографії у хворих на артеріальну гіпертензію нефрогенного генезу

Король, П. О.

Артеріальна гіпертензія, що обумовлена патологією ниркової артерії, за даними останніх років, спостерігається у 10 - 15 % хворих на гіпертонічну хворобу загалом, у 30 % пацієнтів вона має нефрогенний генез. Мета роботи - на основі ретроспективного аналізу ренограм дослідити роль радіонуклідної ренографії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією нефрогенного генезу. Методом ренографії обстежено 677 хворих на артеріальну гіпертензію нефрогенного генезу (395 жінок і 282 чоловіки) віком від 16 до 75 років. Методика ренографії полягає у внутрішньовенному введенні 131I-гіпурану із розрахунку 2,5 кБк/кг та безперервній реєстрації протягом 20 хвилин рівня радіоактивності над нирками за допомогою датчиків ренографа УР 1-1. За результатами аналізу отриманих даних виділено основні типи ренограм у пацієнтів з різними формами артеріальної гіпертензії нефрогенного генезу. Перший варіант характеризується незміненими показниками ренограми здорової нирки та значним зниженням амплітуди кривої, що відображає функцію тієї нирки, де сформувався стеноз. Другий варіант характеризується незміненою ренографічною кривою з боку здорової нирки та повною відсутністю функції ураженої нирки. Третій варіант спостерігався при двосторонніх ураженнях нирок або ниркових артерій з переважанням інтенсивності односторонніх функціональних порушень. Висновки: з метою оптимізації схеми обстеження даних хворих на артеріальну гіпертензію нефрогенного генезу радіонуклідну ренографію доцільно застосовувати після візуалізації на ангіограмі стенозу ниркової артерії. Даний підхід значною мірою підвищує діагностичну цінність ренграфії, перетворюючи її з методу скринінгу на метод функціональної оцінки патологічних змін як ниркової артерії, так і самої нирки.