Інфекція місця виходу катетера Tenckhoff (ІМВ) виникає у 0,05 - 1,05 випадках на пацієнта в рік і є фактором ризику припинення перитонеального діалізу (ПД). Оцінка ефективності диференційованого лікування ІМВ у порівняльному трирічному проспективному дослідженні. Обстежено та проліковно 141 хворого, які одержували замісну терапію методом ПД. В групі П (73 хворих) лікування та профілактику ІМВ здійснено без диференційованого підходу; в групі О (68 хворих) - застосовано диференційований підхід з урахуванням категорії ІМВ. Групи були репрезентативними за тендерними, віковими показниками, супутньою патологією. Протягом трьох років ІМВ виникла у 67 (47,5 %) хворих. В групі О трирічна частота ІMB була достовірно нижчою - 26 (38,2 %;) хворих порівняно з такою у групі П - 41 (56,2 %), p = 0,033. В групі О кумулятивна частота ІМВ була нижчою протягом всіх трьох років дослідження. В структурі категорій ІМВ, що виникли вперше не було достовірних відмінностей між групами. Найчастіше зустрічалась сумнівна ІМВ 46,3 %, гостра ІМВ 43,3 %, інфекція муфти 10,4 %. Кумулятивна частота видалення катетера через ІМВ склала 17,8 % в групі П та 5,9 % в групі О, p = 0,026. Середній строк функціонування катетера протягом дослідження: в групі О - <$E1024~symbol С~13,1> доби, в групі П - <$E930,1~symbol С~32,2> доби, p = 0,031. Висновки: застосування профілактичних заходів, дозволило знизити трирічну частоту ІМВ з 56,2, до 38,2 %, p = 0,033 і збільшити середній термін перитонеального діалізу без ІМВ з <$E729,8~symbol С~41,2> доби до <$E854,9~symbol С~35,2> доби, p = 0,023. Застосування диференційованого діагностично-лікувального алгоритму до ІМВ, забезпечує зменшення частоти видалення катетера через ІМВ з 17,8 до 5,9 %, p = 0,026 та збільшення середнього терміну функціонування катетера до <$E1024~symbol С~13,1> доби проти <$E930,1~symbol С~32,2> доби, p = 0,031.Інфекція місця виходу катетера Tenckhoff (ІМВ) виникає у 0,05 - 1,05 випадку на пацієнта на рік і є фактором ризику припинення перитонеального діалізу (ПД). Мета роботи - оцінка ефективності диференційованого лікування ІМВ у порівняльному трирічному проспективному дослідженні. Матеріали та методи. Обстежено та проліковано 141 хворого, які отримували замісну терапію методом ПД. У групі П (73 хворі) лікування та профілактика ІМВ здійснювалися без диференційованого підходу; у групі О (68 хворих) застосовано диференційований підхід з урахуванням категорії ІМВ. Групи були репрезентативними за гендерними, віковими показниками, супутньою патологією. Результати. Протягом трьох років ІМВ виникла у 67 (47,5 %) ворих. У групі О трирічна частота ІМВ була вірогідно нижчою - 26 (38,2 %) хворих порівняно з такою у групі П - 41 (56,2 %) хворий (р = 0,033). В групі О кумулятивна частота ІМВ була нижчою протягом усіх трьох років дослідження. В структурі категорій ІМВ, що виникли вперше, не було вірогідних відмінностей між групами. Найчастіше зустрічалась сумнівна ІМВ - 46,3 %, гостра ІМВ - 43,3 %, інфекція муфти - 10,4 %. Кумулятивна частота видалення катетера через ІМВ становила 17,8 % у групі П та 5,9 % - у групі О (р = 0,026). Середній строк функціонування катетера протягом дослідження: в групі О - 1024,0 доби, в групі П - 930,1 доби (р = 0,031). Висновки: застосування профілактичних заходів дозволило знизити трирічну частоту ІМВ з 56,2 до 38,2 % (р = 0,033) і збільшити середній термін ПД без ІМВ з 729,8 доби до 854,9 доби (р = 0,023). Застосування диференційованого діагностично-лікувального алгоритму до ІМВ забезпечує зменшення частоти видалення катетера через ІМВ з 17,8 до 5,9 % (р = 0,026) та збільшення середнього терміну функціонування катетера до 1024,0 доби проти 930,1 доби (р = 0,031).