Запропоновано нове трактування мовотворчості українського культурного діяча, класика української літератури І. С. Нечуя-Левицького. Розглянуто мову письменника як джерело укладання загальномовних словників, унаочнено роль його мовної практики в розвитку української літературної мови. Здійснено лінгвокогнітивний аналіз художніх текстів І. С. Нечуя-Левицького, присвячених зображенню української інтелігенції 60 - 90-х років XIX ст., з'ясовано характерні ознаки ідіостилю автора, творення концептуальних для його мовомислення образів, зокрема образу європейського українця-інтелігента, а також мовного портрета м. Київ. За лінгвоструктурою художньої оповіді письменника змодельовано соціальний зріз тогочасного українського суспільства, у якому актуальним було питання національно-мовної ідентичності. Досліджено співвідношення загальномовних та індивідуально-авторських синонімів у художніх текстах І. С. Нечуя-Левицького. Подано інформацію про лінгвокультурні орієнтири письменника.

  Повний текст PDF - 162.467 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"