Ішемічна хвороба серця (ІХС) - провідна проблема сучасної кардіології. Попри досягнення в її профілактиці та лікуванні, зокрема, активне впровадження хірургічних методик, вона домінує у структурі захворюваності та смертності. Мета роботи - дослідити показники ліпідного спектра крові у хворих на ІХС у віддалені терміни після реваскуляризації міокарда з приводу інфаркту міокарда (ІМ). Проведено динамічне спостереження за 83 хворими на ІХС після перенесеного ІМ. Пацієнтів було розподілено на 2 групи залежно від того, чи була проведена реваскуляризація міокарда. Через 3 міс після стаціонарного лікування у хворих основної групи параметри ліпідограми суттєво знизилися на відміну від групи порівняння, де суттєво зменшився тільки вміст холестерину та <$Ebeta>-ліпопротеїдів. Через рік у пацієнтів основної групи спостерігалася тенденція до поліпшення показників ліпідного метаболізму, особливо вміст тригліцеридів, а в групі порівняння, навпаки, реєстрували погіршення всіх показників. Через 3 роки відмінність показників ліпідограми між хворими обох груп зникає, а надалі реєструється негативна динаміка. Наприкінці дослідження між собою групи не відрізнялися за показниками. Аналіз частоти параметрів загального холестерину показав, на час включення до дослідження в основній групі було більше пацієнтів з гіперхолестеринемією і цільовим вмістом, а в групі порівняння переважали пацієнти з межовим вмістом. Через 3 міс в обох групах тільки половина пацієнтів досягли цільового показника холестерину. Надалі частота гіперхолестеринемії поступово зростала і через 60 міс у третини пацієнтів групи порівняння перевищувала 6,2 ммоль/л, а в основній групі гіперхолестеринемія спостерігалась у 16,67 %. Висновки: для пацієнтів основної групи після оперативної реваскуляризації міокарда характерна позитивна динаміка показників ліпідного спектра крові впродовж 18 міс, яка потім починає щезати й через 42 міс стає негативною. У результаті тільки медикаментозного лікування хворих групи порівняння параметри ліпідограми поступово погіршуються, а різниця між групами втрачається через 3 роки після стаціонарного лікування. Імовірно причиною виявлених авторами закономірностей є неналежна та різна сприйнятливість до ліпідознижувальних лікарських засобів у хворих на ІХС впродовж п'яти років після реваскуляризації серця з приводу ІМ та в неоперованих.

  Повний текст PDF - 496.189 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"