З урахуванням досліджень допустовості іншими авторами простежено на матеріалі української наукової мови процес формування функціональних значень допустового речення, залежність останніх від мовленнєвих ситуацій, що в ньому відображені. Комунікативна функція допустового речення в науковій мові тісно повіязана з його логічною організацією. Це положення грунтується на висновках багатьох дослідників речень різної семантики. Логічний аспект речення заснований на загальнолюдських універсаліях, що знаходять у кожній з них свої національні специфічні форми вираження. Останні корелюють або не корелюють з подібними або не подібними засобами в інших мовах. Саме тому логічний аспект своєрідно співвідносний з комунікативними настановами речення у тій чи тій мовній стихії. Чотири реченнєві яруси: власне-семантичний, семантико-синтаксичний, формально-граматичний і власне-комунікативний, взаємодіючи між собою, створюють реальне речення, яке є мінімальною одиницею мовлення (тексту) і максимальною одиницею мови. Водночас вони перебувають у різних взаємовідношеннях і мають різний стосунок до змісту і форми речення.

  Повний текст PDF - 164.83 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"