Доведено, що діалектний текст як розмовний діалектний побутовий дискурс позначений і загальновживаними рисами місцевої говірки, які можна назвати узуальними (системними та несистемними), і оказіональними, якими зазвичай називають незвичні, здебільшого експресивно забарвлені слова, утворені з порушенням законів словотворення чи мовної норми, що існують лише в певному контексті. Проте незвичними, випадковими можуть бути й форми слів чи їх звуковий склад, що зближує ці одиниці з оказіоналізмами. Тому діалектними оказіоналізмами слід уважати такі діалектні явища, які мають індивідуальний характер, зумовлені специфічним контекстом. Це можуть бути похідні, утворені з порушенням умов творення за тією чи тією ознакою, а також створені оказіональними способами чи за непродуктивними моделями. До оказіональних відносимо слова, утворені заміною одного звука іншим. Оказіональні явища зазвичай виявлені в мовленні окремих діалектоносіїв чи в окремих говірках, іноді вживані повсюдно, але мають ознаки індивідуального творення. У такому разі можна говорити про оказіоналізми, характерні для однієї дискурсивної мовної особистості чи для мовної спільноти однієї говірки, або ж для сукупності говірок загалом. Оскільки укладання лексикографічних праць наразі здійснюють на текстовій основі, то постає питання лексикографічної репрезентації оказіональних мовних явищ, гіперизмів.

  Повний текст PDF - 233.27 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"