Досліджено особливості дієприкметника. Підкреслено, що дієприкметник тісно пов'язаний з двома частинами мови - дієсловом і прикметником. Дієприкметник має зв'язок з дієсловом як граматична форма, утворена від дієслова, а з прикметником - як граматична форма, що виникла у процесі переході дієслова в прикметник. Одні дослідники вважають, що дієприкметник не вийшов за межі дієслова, тому розглядають його (дієприкметник) як форму дієслова, яка означає дію як ознаку предмета. Інші мовознавці стверджують, що дієприкметник вийшов за межі дієслова і перетворився на віддієслівний прикметник, який означає ознаку предмета, зумовлену дією. Дехто кваліфікує дієприкметник як проміжну між дієсловом і прикметником гібридну дієслівно-прикметникову форму. Дієприкметники вживають переважно в книжній писемній мові. Речення з дієприкметником набуває більшої стрункості, ніж речення з описовим зворотом. Надано дещо іншу класифікацію дієприкметників, ніж та, що представлена у підручниках. У процесі дослідження спростовано ствердження про наявність у дієприкметників дієслівних ознак часу, визнано хибним розподіл дієприкметників на дієприкметники минулого часу й дієприкметники теперішнього часу. Дієприкметник кваліфіковано як різновид прикметника.

  Повний текст PDF - 229.543 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"