Упродовж останнього десятиліття опубліковано відомості про численні позаскелетні розлади, асоційовані з дефіцитом вітаміну D, включаючи автоімунну патологію щитоподібної залози. Дослідження багатьох авторів підтверджують вагомий вплив вітаміну D на толерантність до глюкози через його дію на секрецію інсуліну й чутливість до інсуліну. Ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність у хворих на гіпотиреоз до цього часу не досліджувалася. Мета дослідження - встановити вплив додаткового призначення холекальциферолу на інсулінорезистентність у хворих на гіпотиреоз. 47 учасників віком 32 - 74 роки, у тому числі 39 жінок (82,9 %) і 8 чоловіків (17,1 %), було включено в дослідження. Визначали вміст ТТГ, інсуліну та 25(OH)D у сироватці крові, обчислювали індекс HOMA-IR. Усі дослідження проводили до та після лікування. Пацієнти з гіпотиреозом одержували 21 000 МО холекальциферолу на тиждень перорально упродовж 12 тиж. Результати проаналізовано за допомогою методів описової статистики, порівняння між змінними величинами зроблено з використанням парних T-тестів. У всіх учасників дослідження встановлено недостатність і дефіцит вітаміну D. Середній вміст 25(OH)D у сироватці крові становив 21,72 +- 6,14 нг/мл. Показники концентрації інсуліну до та після призначення холекальциферолу дорівнювали 19,36 +- 2,39 і 9,92 +- 2,38 мМО/л (p << 0,05), для HOMA-IR - 3,91 +- 0,32 і 2,38 +- 0,17 (p << 0,05) відповідно. Висновки: одержані результати демонструють вірогідне покращання показників вмісту інсуліну в сироватці крові і HOMA-IR на тлі додаткового призначення холекальциферолу, що вказує на роль вітаміну D у зниженні інсулінорезистентності у хворих на гіпотиреоз.Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) типу 2 зростає у всьому світі. На сьогодні необхідні ефективні програми профілактики для зменшення ризику виникнення ЦД та його прогресування. До однієї із стратегій належить застосування вітамінів, зокрема вітаміну D. Мета роботи - вивчити ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність і антропометричні параметри у хворих на ЦД типу 2. У рандомізоване клінічне дослідження було включено 52 пацієнти з ЦД типу 2, розподілених на 2 групи - контрольну та інтервенційну. Хворі інтервенційної групи додатково одержували 28000 міжнародних одиниць (МО) холекальциферолу. Після встановлення демографічних і антропометричних чинників (об'єм талії, артеріальний тиск і індекс маси тіла) двічі проводився забір крові для визначення глікемії натще, 25-гідроксивітаміну D [25(OH)D], інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c) і індексу інсулінорезистентності (HOMA): на початку дослідження і через 3 міс. Хворі двох груп (по 26 осіб) не відрізнялися за основними показниками на початку дослідження. Через 3 міс після лікування холекальциферолом показник HbA1c, антропометричні дані в інтервенційній групі не змінювалися, однак встановлено достовірне збільшення вмісту 25(OH)D у сироватці крові (p = 0,007). Додаткове призначення вітаміну D у хворих на ЦД типу 2 справляло позитивний вплив на інсулінорезистентність (зменшення вмісту інсуліну та індексу HOMA). Не встановлено взаємозв'язку між вмістом вітаміну D та індексом маси тіла та об'ємом талії. Висновки: подальші дослідження з більшими вибірками хворих необхідні для встановлення достовірного ефекту додаткового призначення вітаміну D на перебіг ЦД.Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) типу 2 зростає у всьому світі. На сьогодні необхідні ефективні програми профілактики для зменшення ризику виникнення ЦД та його прогресування. До однієї із стратегій належить застосування вітамінів, зокрема вітаміну D. Мета роботи - вивчити ефективність додаткового призначення вітаміну D на інсулінорезистентність і антропометричні параметри у хворих на ЦД типу 2. У рандомізоване клінічне дослідження було включено 52 пацієнти з ЦД типу 2, розподілених на 2 групи - контрольну та інтервенційну. Хворі інтервенційної групи додатково одержували 28000 міжнародних одиниць (МО) холекальциферолу. Після встановлення демографічних і антропометричних чинників (об'єм талії, артеріальний тиск і індекс маси тіла) двічі проводився забір крові для визначення глікемії натще, 25-гідроксивітаміну D [25(OH)D], інсуліну, глікованого гемоглобіну (HbA1c) і індексу інсулінорезистентності (HOMA): на початку дослідження і через 3 міс. Хворі двох груп (по 26 осіб) не відрізнялися за основними показниками на початку дослідження. Через 3 міс після лікування холекальциферолом показник HbA1c, антропометричні дані в інтервенційній групі не змінювалися, однак встановлено достовірне збільшення вмісту 25(OH)D у сироватці крові (p = 0,007). Додаткове призначення вітаміну D у хворих на ЦД типу 2 справляло позитивний вплив на інсулінорезистентність (зменшення вмісту інсуліну та індексу HOMA). Не встановлено взаємозв'язку між вмістом вітаміну D та індексом маси тіла та об'ємом талії. Висновки: подальші дослідження з більшими вибірками хворих необхідні для встановлення достовірного ефекту додаткового призначення вітаміну D на перебіг ЦД.

  Повний текст PDF - 1.521 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"