Мета дослідження - поліпшити методи профілактики, діагностики та лікування хворих з ранніми репродуктивними втратами в анамнезі. Контингент для участі в дослідженні визначався ретроспективним аналізом історій хвороб 360 жінок зі спонтанним абортом у гестаційному терміні від 5 до 12 тиж. Залежно від форми припинення вагітності виділені групи: 1 (n = 72) - анембріонія, 2 (n = 192) - лізис ембріону, 3 (n = 96) - завмерла вагітність на тлі запального процесу в матці. На стадії підготовки до вагітності проводили ультразвукову оцінку структури ендометрія у 100 жінок. Серед них в 1 групі було 17 жінок, які мали анембріонію у анамнезі. Сонографічна структура ендометрія мала деякі особливості: у 13 (76,47 %) випадках вона відповідала нормативним критеріям 1-ї та 2-ї фаз менструального циклу. Чотири жінки на першому етапі мали гіперехогенну структуру базального шару, зменшення товщини ендометрія (до 6,3 мм) у 2-й фазі менструального циклу та асиметрію (23,5 %). У всіх пацієнток було проведено бактеріологічні та ПЛР-дослідження аспіраційних матеріалів з матки. Умовно-патогенні мікроорганізми виявлено у 24,2 %, комбінацію мікоплазм і уреаплазм - у 15,2 %, комбінацію мікоплазм, уреаплазм та вірусів - у 12,1 %, аеробно-анаеробні асоціації - у 12,1 %, комбінацію хламідій та вірусів - у 61 % випадків. Дослідження надало змогу проводити етіопатогенетичне лікування на основі змін, виявлених у кожному конкретному випадку. Хворим із переважанням вірусних та інфекційних факторів вводили імуномодулятор в порожнину матки до 5 мл кожні 2 дні, № 5. Вибір антибактеріальних препаратів залежав від даних мікробіологічного дослідження. Після закінчення протизапальної та імуномодуляторної терапії мікрофлору статевих шляхів було відновлено шляхом введення пробіотиків протягом 3 тиж. Загальна тривалість терапії становила 4 тиж. Циклічну гормональну терапію або тільки дидрогестерон у II фазі циклу було проведено протягом 2 - 3 циклів. Через 2 міс після лікування - проведено контроль його ефективності. У всіх пацієнтів, котрі одержали комплексну протизапальну терапію, наприкінці лікування флора у порожнині матки не було виявлено. У останньому циклі оцінювали стан ендометрія (ультразвукова та гемодинамічна доплерометрія матки). У результаті частота виявлення відповідності ендометрія ехографічній структурі за секреторної фази циклу було доведено до значень контрольних показників здорових жінок дітородного віку. Оцінку відновлення фертильності було проведено через 6 міс після обстеження та лікування. Частота виникнення та прогресування вагітності протягом 12 тиж у 1-й групі становила 5 (29,41 %) випадків у порівнянні з 18 (47,36 %) у групі 2, 15 (27,27 %) в 3 групі жінок. Висновки: хронічний ендометрит є клініко-морфологічним синдромом, який виявляється ультразвуковими критеріями, та морфологічна картина є також важливою частиною діагностики. Гістероскопія може розглядатися як остаточний діагностичний метод встановлення патології ендометрія. За одержаними результами показано високий відсоток хронічного запалення у порожнині матки у пацієнтів з ранніми репродуктивними втратами. Результати гістероскопічних, мікробіологічних та ультразвукових досліджень можуть індивідуалізувати терапевтичну тактику. Проведені морфологічні дослідження продемонстрували високу інформативну цінність біопсії.

  Повний текст PDF - 693.24 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"