Мета роботи - оцінити вплив реваскуляризації міокарда на віддалений прогноз у хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) і супутніми захворюваннями. Проведено аналіз виживання 337 послідовних пацієнтів із ГКС з урахуванням простого індексу коморбідності (ІК) і стратегії лікування. Як кінцеві точки дослідження розглянуто серцеву смерть або нефатальний інфаркт міокарда (ІМ). Наявність коморбідних станів встановлено у 150 (45 %) пацієнтів. За значеннями простого ІК розподіл пацієнтів був таким: 0 - 187 (55 %), 1 - 71 (21 %), <$E symbol У~2> - 79 (23 %). Упродовж періоду спостереження (медіана - 19 міс) настання кінцевої точки (серцевої смерті або нефатального ІМ) зареєстровано у 29 (9 %) пацієнтів. Спостережено статистично значущий лінійний тренд до збільшення частоти подій при зростанні ІК (<$E chi sup 2~=~14,59>; p = 0,0001). Прогностичний ефект реваскуляризації міокарда щодо досягнення кінцевих точок суттєво не відрізнявся від ефекту консервативного лікування і при ІК = 0 відношення ризиків (ВР) становило 0,75; 95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,16 - 3,33 (p = 0,68), при ІК = 1 ВР становило 1,71; 95 % ДІ 0,325 - 10,20 (p = 0,61), при <$E roman ІК~symbol У~2> ВР становило 0,65; 95 % ДІ 0,23 - 1,84 (p = 0,42). Предикторами серцевих подій були фракція викиду лівого шлуночка, ураження периферійних артерій та <$E roman ІК~symbol У~2>. Висновки: інвазивна стратегія лікування порівняно із консервативним підходом у пацієнтів із ГКС і коморбідністю та мультиморбідністю не дозволила в цьому дослідженні досягти статистично значущого зниження ризику смерті та нефатального ІМ у віддалений період.

  Повний текст PDF - 628.969 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"