Гостра непрохідність тонкої кишки (ГНТК) є складною та часто непередбачуваною за перебігом захворюванням. Питання вибору певного способу декомпресії тонкої кишки під час операції у хворих на цю патологію остаточно ще не розв'язано. Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування хворих на ГЕТК шляхом обгрунтування вибору різних методів декомпресії залежно від інтраопераційної ситуації. Проведено хірургічне лікування 224 пацієнта на ГЕТК, з них у 132 (58,93 %) використовували різні методи декомпресії травного каналу. Клінічне обстеження пацієнтів містило визначення функціонального стану хворого, індексу коморбідності і за шкалою ASA визначали ступінь операційно-анестезіологічного ризику. Роз'єднання спайок з різними видами декомпресієї травного каналу авторами використано у 107 (81,06 %) хворих. У 100 (93,46 %) осіб назогастроінтестинальну інтубацію проводили за допомогою інкубаційного зонда. У 7 (6,54 %) пацієнтів виконано накладання ентеростоми за власною методикою. У 25 хворих виконано ліквідацію непрохідності шляхом резекції ділянки тонкої кишки. Одномоментну інтраопераційну декомпресію тонкої кишки у цих пацієнтів проведено у 14 (56,0 %) випадках, у 5 (20,0 %) сформовано первинний ентеро-ентероанастомоз, а у 9 (36,0 %) пацієнтів доповнено накладанням лапаростоми за власною методикою. У 10 (40,0 %) хворих після виконання резекції некротизованої ділянки тонкої кишки операцію завершено накладанням кінцевої ентеростоми (ілеостоми) і у 1 (4,0 %) пацієнта сформовано дводульну ентеростому. Запропоновано алгоритм використання різних методів декомпресії тонкої кишки у хворих на гостру її непрохідність. Звернуто увагу на роль функціонального стану пацієнта, морфофункціональних змін у тонкій кишці та інтраопераційної ситуації в черевній порожнині.

  Повний текст PDF - 325.914 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"