Проаналізовано 57 історій хвороб хворих на постнекротичні кісти підшлункової залози (ПКПЗ), з них 37 чоловіків і 20 жінок, віком від 18 до 64 років. З 57 випадків ПКПЗ 22 (38,6 %) мали функціонально-ускладнений перебіг (виражений больовий і компресійний синдром з явищами механічної жовтяниці/гострої кишкової непрохідності) - 35 (61,4 %) і деструктивно-ускладнений перебіг (нагноєння - 12 (34, 3 %), кровотечу - 3 (8,6 %), перфорацію - 20 (57,1 %). Найбільш сприятливим перебігом відрізняються функціонально ускладнені та гнійні ПКПЗ. Методом вибору в їх лікуванні є мініінвазивні методи (ехо-контрольовані черезшкірні пункції і дренування). Під час лікування ПКПЗ, ускладнених перфорацією і перитонітом, кращі результати лікування демонструє відкрите зовнішнє дренування ПКПЖ із подальшими хірургічними обробками. Ефективність ЕКЧП і ЕКД, за результатами порівняння з традиційними методами, проте частота ускладнень і летальності значно менша, тому лікувальні пункцій і черезшкірні дренуючі втручання за ПКПЗ слід рекомендувати для клінічної практики. Ефективність ехо-контрольованих втручань надає змогу починати лікування саме з них, у 50 % хворих вони є остаточним методом лікування. В іншої половини пацієнтів мініінвазивні методи мають переважно діагностичне значення, дозволяють оцінити наявність звіязку кісти з протоками ПЗ, провести невідкладну декомпресію, виявити наявність секвестрів у порожнині кісти і сприяють вибору оптимального оперативного лікування.

  Повний текст PDF - 511.04 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"