Проведено комплексний аналіз згоди особи на заподіяння шкоди власному правоохоронюваному благу у кримінальному законодавстві держав змішаного та релігійного типу правових систем. Зроблено висновки щодо недоцільності використання терміну "згода потерпілого", обгрунтован пріоритет застосування поняття "згода особи". Визначено перспектива подальшого наукового дослідження згоди потерпілого у системі обставин, що виключають злочинність діяння.Розглянуто проблеми згоди потерпілого у системі норм кримінального права України. Складність і неоднозначність вирішення проблеми згоди потерпілого в системі кримінального права України обумовлена тим, що згода потерпілого розглядається переважно як одна з умов правомірності у межах інших обставин, що виключають злочинність діяння, а також в Особливій частині КК України. Систематизовано ознаки, які є конститутивними для згоди особи як обставини, що виключає злочинність діяння. Запропоновано визначення понять "обставина, що виключає злочинність діяння", "згода особи". Згода особи може виступати позитивною або негативною властивістю ознаки складу злочину. Обґрунтовано зміни до Кримінального кодексу України, зокрема до статей 36, 134 141-143, 145, 155, 159, 163, 182, 2321, 315, 323, а також запропоновано редакцію статті 431 "Згода особи".

  Повний текст PDF - 152.894 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"