З поширенням процесу глобалізації все більше контрактів укладається між компаніями з різних країн. Відповідно, у ситуації, що склалася, збільшується і кількість випадків порушення та розірвання контрактів. Така тенденція послужила причиною написання цієї статті, мета якої з'ясувати, чиї повноваження дозволяють вирішувати спори, пов'язані з розірванням подібних контрактів, і до якої міри такі суперечки можуть бути вирішені. У ході підготовки було проаналізовано досвід України, Росії та країн Європейського Союзу, зокрема Великобританії (загальне право) та Франції (романо-германська правова сім'я). Встановлено, що важлива роль відведена сторонам спору, але вона залежить і від фази процесу. Також важливими зовнішніми ключовими фігурами є суддя чи арбітр. Повноваження кожної зі сторін залежать від місцевого законодавства, а також прийнятої угоди. Тому порушення і розірвання договору є однією з основних проблем, з якою можуть зіткнутися сторони договору. Для подальшого дослідження цікавим є питання про те, яка зі сторін одержує переваги, опираючись на законодавство тієї чи іншої країни, включеної в дане дослідження.

  Повний текст PDF - 132.575 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"