Психологічна адаптація є необхідною компонентою реабілітації хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Постінфарктний період - це особливий адаптаційний період для хворого, який полягає у цілісному підході з урахуванням медичних, фізичних і психологічних компонентів. Високі рівні тривоги у хворих як перед оперативним втручанням, так і у післяопераційний період погіршують прогноз, що потребує удосконалення методів реабілітації. Мета дослідження - вивчити особливості психологічної адаптації у хворих на ІХС залежно від реперфузійних підходів та застосованих методів реабілітації. Обстежено 450 хворих на ІХС із застосуванням різних методів реперфузійних втручань. Залежно від застосованих методів реабілітації хворих було розподілено у три підгрупи. Визначення рівнів реактивної та особистісної тривожності проводили на початку лікування, через 1 тиж, міс та 6 міс. Виявлено високі рівні реактивної та особистісної тривожності у хворих на ІХС, які відрізнялися залежно від застосованих реперфузійних втручань. Використання психологічних методів на етапі реабілітації сприяло зниженню рівнів тривожності через тиждень у разі застосування методів сугестивної терапії, а ефект від навчання відмічено через місяць та через 6 міс спостереження. Висновки: однією із складових образу кардіологічного пацієнта є психологічний статус хворого, а саме рівень тривожності. Для ефективної адаптації важливим є застосування сугестивних методів терапії і навчання хворих. У хворих, яким планово проводиться втручання з приводу ІХС, необхідною є пререабілітація з індивідуальним підходом.

  Повний текст PDF - 443.009 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"