На сьогодні динамічний інформаційний розвиток сучасного суспільства, інтенсивність нагромадження новітньої професійної інформації та систематичне старіння професійних знань зумовлює необхідність постійного та безперервного навчання фахівця XXI ст. Розв'язання цієї проблеми аналітики вбачають у переході до новітньої парадигми іосвіти протягом життя, де базова освіта періодично зазнає доповнень і коректувань, що вимагає від випускників закладів вищої освіти не тільки опанування фаховими знаннями, але й формування в них соціально-професійної мобільності. На думку дослідників, соціально-професійна мобільність лікаря виявляється у його вмінні долати стереотипи, здатності засвоювати новітні технології та розв'язувати професійні завдання відповідно до сучасних соціокультурних та економічних умов. Становлення соціально-професійної мобільності майбутніх фахівців у галузі охорони здоров'я перебуває у безпосередньому взаємозв'язку з впровадженням в Україні системи безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров'я. Упровадження на післядипломному етапі проблемно-орієнтованих методик підвищує фахову підготовку лікарів, що, в свою чергу, їм надасть змогу ефективно використовувати одержані нові знання на практиці. Ефективним інструментом проблемно-ситуаційного навчання фахівців у галузі охорони здоров'я правомірно вважаються такі інтерактивні методи, як: кейс-метод, метод рольових ігор, ділові ігри, "мозковий штурм", диспути, дискусії метод критичних інцидентів, метод проектів, метод малих конкурентних груп, метод роботи в малих групах з елементами ділової гри або у вигляді "каруселі", метод міждисциплінарної конференції ідей з елементами дискусії. Отже, внесок післядипломної освіти щодо забезпечення безперервного професійного розвитку фахівців у сфері охорони здоров'я створює оптимальні умови для формування соціально-професійної мобільності лікарів.