Проблема клімактерію вже упродовж багатьох десятиліть приваблює увагу не лише гінекологів, але і урологів, кардіологів, психіатрів і лікарів інших спеціальностей. Це пов'язано із системними ускладненнями дефіциту естрогенів. Мета роботи - встановити клінічні та гормональні зміни у жінок менопаузального віку з фізіологічною менопаузою та після оваріоектомії, а також оцінити ефективність запропонованого лікування. У процесі обстеження та лікування жінок було розподілено наступним чином: I - група основна - 48 жінок з фізіологічною менопаузою: Iа (n = 27) - протягом трьох місяців одержувати комплекс негормонального лікування, Iб (n = 21) - замісну гормональну терапію (ЗГТ); II група - 34 жінки після тотальної оваріоектомії: IIа (16) з лікувальною метою одержували комплекс негормонального лікування 3 міс, IIб (18) - замісну гормональну терапію. Запропонований комплекс негормонального лікування включав в себе цимицифуту, мєнопейс, ноофен. Це лікування застосовувалось у жінок з ранньою менопаузою, які мали протипокази до ЗГТ або відмовлялись приймаш гормони. Про ступінь тяжкості клімактеричного синдрому аналізували за меношузальним індексу Купермана. У межах дослідження гормонального статусу проводилось визначення ряду гормонів за допомогою імунохімічного методу. У ході обстеження одержано результати, які свідчать про зворотну динаміку клімактеричних розладів в обох досліджуваних групах. Для профілактики та індивідуального підбору лікування проявів клімаксу є доцільним динамічне визначення гормонального дзеркала пацієнток.

  Повний текст PDF - 376.892 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"