Прогнозування післяопераційних ускладнень (ПУ) є важливим компонентом лікування гострого перитоніту. Жоден з відомих методів не знайшов достатнього визнання. Мета дослідження - розробка ефективного прогнозування ПУ. Рестроспективний аналіз результатів лікування 169-ти хворих на різні форми перитоніту, у 79-ти з яких були ПУ. Померло 39 хворих. У 123-х хворих було діагностовано супутні захворювання. Проаналізовано клінічні дані, результати лабораторних методів, параметри Мангаймського перитонітного індексу (МПІ), класу коморбідності (КК), вік за допомогою дисперсійного аналізу. Прогнозування ускладнень проводиться у 2 етапи. До операції оцінюється попередній ризик з урахуванням характеру основного захворювання, клінічних проявів перитоніту, КК. Під час операції проводиться остаточна оцінка з урахуванням характеру основного захворювання, МПІ, КК, кількості паличкоядерних нейтрофільних лейкоцитів, застосування запрограмованих повторних санацій очеревинної порожнини. Наданим показникам надано визначену кулькість пунктів. За їх сумою хворих відносять до груп звичайного (менше 18-ти), збільшеного (18 - 25), середнього (26 - 34) і високого (більше 35-ти) ризику розвитку ускладнень. Висновки: запропонований метод надає змогу виділяти групи звичайного, збільшеного, середнього та високого ризику виникнення післяопераційних ускладнень за гострого перитоніту; двоетапне прогнозування дозволяє диференційовано застосовувати профілактичні заходи упродовж всього періоду лікування.

  Повний текст PDF - 415.24 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"