Проаналізовано дані літератури та власних клінічних спостережень лікування варикозної хвороби (ВХ). Висвітлено місце традиційних хірургічних і ендоваскулярних методів лікування, підкреслено, що жодну методику не визнано універсальною. Постійно актуальною є проблема зменшення травматичності втручання, скорочення термінів госпіталізації та реабілітації. Видалення або інший спосіб виключення вени із кровотоку мають бути спрямовані лише на патологічно змінені ділянки у зоні підтвердженого під час ультразвукового обстеження венозного рефлюксу. Такий підхід надає змогу зберегти незамінний в серцево-судинній хірургії венозний аутотрансплантат. На сьогодні класична комбінована флебектомія уступає місце ендоваскулярним методикам. Це пояснюється їх малотравматичністю, добрим естетичним ефектом і скороченням термінів реабілітації. Пріоритетним напрямком лікування ВХ обгрунтовано стає лазерна коагуляція як засіб так званої "офісної хірургії", коли після операції пацієнт може самостійно залишити медичний центр і в стислому часі приступити до своєї звичної діяльності. Відомі методи лікування не варто розглядати з конкуруючих позицій. Поєднання різних технологій лікування та володіння різними методами втручання із урахуванням їх особливостей надає змогу одержувані країні клінічні результати, ніж орієнтація лише на один з них. Основними критеріями вибору тактики оперативного лікування є дані передопераційного ультразвукового ангіосканування венозної системи, яке визначає анатомоморфологічні особливості ВХ, особливості гемодинамічних розладів та надає змогу вибрати оптимальний варіант лікування.

  Повний текст PDF - 401.41 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"