Вибухова травма призводить до контузійного ураження. Наслідком "прихованої" травми стає результат вторинних трофічних порушень у вигляді ураження хребта. Особливу складність у плані інструментальної діагностики являють внутрішні травматично-контузійні пошкодження м'язів, які формують м'язово-фасціальні футляри судинно-нервових пучків. Мета роботи - визначити роль гострого (підгострого) перебігу синдрому компресії хребтової артерії (СКХА) у формуванні клінічної картини ускладнень реабілітаційного періоду вибухової травми; оцінити можливості хірургічних методів лікування гострого (підгострого) перебігу СКХА. Під спостереженням знаходилось 17 пацієнтів чоловічої статі віком 23,2 +- 2,5 роки (p << 0,05), які одержали вибухову травму у вигляді контузії в термін 73,1 +- 10,3 доби (p << 0,05). Всім пацієнтам було проведено ультразвукову доплерографію магістральних артерій шиї з позиційними ортопедичними пробами, мультиспіральну комп'ютерну томографію (МСКТ) голови, шиї, та брахіоцефальних артерій з дугою аорти. Результати УЗДГ ХА після проведення курсу медикаментозних блокад показали: зменшення синхронного зниження об'ємного кровотоку в сегментах V1 обох ХА у разі обертання голови в правий (лівий) бік у порівнянні з сумарним об'ємним кровотоком в сегментах V1 обох ХА у прямому положенні голови. Тривалість ремісії в I групі хворих при цьому становила 10,8 +- 2,2 доби (p << 0,01, n = 5), в II групи - 8,3 +- 2,4 доби (p << 0,01, n = 12), що, в середньому, перевищувало термін ремісії, який був досягнутий за використання традиційної медикаментозної терапії та мультимодального знеболення. Аналіз одержаних даних надав змогу обгрунтувати показання для хірургічного лікування - екстравазальної декомпресії домінуючої у функціонально-клінічному відношенні ХА в сегменті V1 (область скалено-вертебрального трикутника). Висновки: вибухова травма може призводити до розвинення гострого (підгострого) синдрому компресії хребтової артерії; симптоми вертебро-базилярної недостатності, статико-динамічні порушення, що значно впливають на якість життя хворих, як наслідки вибухової травми, потребують використання інструментальної діагностики на предмет виявлення позиційної екстравазальної компресії брахіоцефальних артерій; у разі неефективності комплексного консервативного лікування хірургічна екстравазальна декомпресія єметодом вибору та надає змогу значною мірою покращити якість життя хворих у віддаленому періоді вибухової травми.

  Повний текст PDF - 383.898 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"