Проаналізовано можливості медикаментозної корекції розповсюджених неврологічних розладів (біль, тривога, депресія, інсомнії) антидепресантами за умов експериментального еквіваленту розсіяного склерозу на тлі базової фармакотерапії метилпреднізолоном. Оцінкою антиноцицептивного потенціалу антидепресантів визначений "ряд активності" зазначених засобів (аналгетична активність класичного антидепресанту амітриптиліну прийнята за умовну одиницю): пароксетин (0,9 ум.од.), амітриптилін (1 ум. од.), флуоксетин (1,11 ум. од.) та триттіко (1,16 ум.од.). Порівняльним аналізом тривалості завмирання тварин у воді при примусовому плаванні (тест Порсолта) встановлено, що здатність ослабляти рівень тривожності та занепокоєння була найбільш вираженою для груп триттіко та пароксетину: час іммобілізації був у 1,7 (p << 0,05) та у 1,6 (p << 0,05) відповідно коротшим у порівнянні з відповідним показником групи активного контролю. При цьому вплив антидепресантів на латентний період та тривалість сну при введенні на тлі базової фармакотерапії метилпреднізолоном характеризувався наступними показниками: триттіко (-66,5 та +133,45 %) <$Esymbol У> флуоксетин (-60,5 та +117,79 %) <$Esymbol У> пароксетин (-61,8 та +93,59 %) <$Esymbol У> амприптилін (-52,75 та + 81,85 %). Таким чином, за умов експериментального еквіваленту розсіяного склерозу з урахуванням базової гормональної терапії в якості засобів медикаментозної корекції болю, тривоги, депресії та розладів сну доцільно призначати триттіко та пароксетин.

  Повний текст PDF - 390.809 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"