Застосування мініінвазивних методів у лікуванні лійкоподібної деформації грудної клітки у дітей

Кузик, А. С.

У 1998 р. американський хірург Donald Nuss опублікував новий мініінвазивний метод корекції лійкоподібної деформації грудної клітки (ЛДГК), який не потребує резекції реберних хрящів, що стало переломним моментом у лікуванні цієї вродженої вади. Скоро з'явилися модифікації цього методу та їх результати продовжують вивчатися. Мета роботи - провести аналіз застосування мініінвазивних методів під час хірургічної корекції ЛДГК у дітей. В основу роботи покладено результати лікування 124-х пацієнтів із ЛДГК. За методикою D. Nuss у модифікації J. Bohosiewicz було прооперовано 18 дітей (14,52 %), за якої ретростернальне проведення коригуючої пластини виконували без торакоскопічного контролю, а також за класичною методикою D. Nuss із торакоскопічним контролем - 45 дітей (36,29 %), стернохондродистракцію у модифікації Д. Ю. Кривчені було проведено у 61-го пацієнта (49,19 %). Серед усіх пацієнтів було 108 хлопців (87,10 %) та 16 дівчат (12,90 %). Під час корекції ЛДГК за методикою D. Nuss підбирали металеву пластину (ВНН Mikromed, Польща) та згинали до потрібної форми. Проводили її у напрямку справа наліво трансплеврально ретростернально під торакоскопічним контролем та обертали на <$E180 symbol Р>. Під час корекції ЛДГК за методикою D. Nuss в модифікації J. Bohosiewicz ми імплантували пластину безпосередньо з правого боку під ребрами та грудиною без торакоскопа, без інструметів-провідників. Для виконання стернохондродистракції в модифікації Д. Ю. Кривчені виготовляли спеціальну монолітну T-подібну пластину, а також видозмінили операційний доступ. Окрім невеликих розрізів шкіри через передні аксілярні лінії, виконували також додатковий розріз у субксифоїдальній зоні, через який проводили мобілізацію плеври з обох сторін та контролювали проведення пластини. Після повороту останньої на <$E180 symbol Р>, її кінці фіксували до м'язів грудної клітки. Результати корекції ЛДГК із використанням MIT оцінювати у 91-го пацієнта яким було видалено пластину через 2 - 3 роки тобто закінчено повний курс корекції вади. На підставі визначених критеріїв оцінки лікування результати корекції виглядали так: відмінні - у 24-х пацієнтів (26,37 %), добрі - у 46-ти (50,55 %), задовільні - у 15-ти (16,48 %), та незадовільні - у 6-ти дітей (6,59 %). Висновки: методи корекції ЛДГК, що передбачають ретростернальне встановлення фіксатора із парамедіанних парціальних доступів без резекції реберних хрящів та грудини, мають усі ознаки мініінвазивності. Використання таких методів для хірургічної корекції ЛДГК у дітей надає позитивний косметичний та функціональний ефекти. Ці методики забезпечують швидку фізичну та психосоціальну реабілітацію пацієнтів. Використання MIT в хірургічному лікуванні ЛДГК надало змогу достеменно одержати позитивні результати у 93,41 % пролікованих дітей.


	Наукова періодика України		Галицький лікарський вісник