Обстежено 40 хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), у поєднанні з вузловим (12 пацієнтів) та дифузним (28 хворих) ендемічним зобом I - II ступеня на тлі йододефіциту та 20 хворих на ГЕРХ без функціональних і структурних змін щитоподібної залози та нормальним рівнем йоду в сечі. Дифузний ендемічний нетоксичний зоб у субклінічній формі у поєднанні з ГЕРХ діагностовано у 57,14 %, а маніфестний - у 42,86 % обстежених. Вузловий ендемічний зоб у поєднанні з ГЕРХ перебігав у еутиреоїдній формі. Встановлено, що у хворих з поєднанням ГЕРХ та дифузного зобу, на відміну від самостійної ГЕРХ, частіше реєструвались його позастравохідні синдроми. За даними <$Enothing sup 13 roman C>-октаноєвого дихального тесту спостерігалось достовірно виражене сповільнення моторно-евакуаторної функції шлунка та зростання кількості лужних рефлюксів з інтервалами 8,0 - 8,99 та 7,0 - 7,99. У хворих на ГЕРХ у поєднанні з вузловим зобом зростала частота кислих рефлюксів з інтервалом pH в межах 1,0 - 1,99.

  Повний текст PDF - 1.361 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"