Описано групи фармакологічних препаратів із протинабряковою і склерозуючою дією, які застосовуються для лікування гіпертрофічного гінгівіту і пародонтиту. Проведено огляд літератури за 1998 - 2013 рр., з'ясовано різновиди медикаментів, які мають протинабрякову дію, а також ліки зі склерозуючою поверхневою і глибокою дією. Наведено власну класифікацію цих медикаментів. Описано показання до використання медикаментів із різних груп, які мають протинабрякову дію. Вказано випадки, коли слід використовувати склерозуючі препарати поверхневої дії, а коли - ліки для глибокого склерозування гіпертрофованих сосочків. Особливо ретельно проаналізовано дію стероїдних протизапальних препаратів, які часто рекомендують застосовувати для лікування гіпертрофічного гінгівіту, та зроблено висновок про недоцільність їх використання у пародонтології. Описано механізм дії медикаментів, показання і протипоказання до використання різних ліків у разі лікування гіпертрофічного гінгівіту, а також фізіотерапевтичні методи його лікування. Лікування гіпертрофічного гінгівіту вимагає використання особливих препаратів - тих, які здатні зняти набряк і усунути розростання ясен. Разом з ініціальною пародонтальною терапією цих засобів зазвичай достатньо, щоб усунути гіпертрофію ясен, особливо за набрякової форми хвороби.Проведено огляд літератури за 1991 - 2013 рр., наведено класифікації антимікотиків і сульфаніламідів, їх позитивні та негативні властивості. Описано різновиди протигрибкових препаратів, які використовуються у випадку кандидаасоційованого пародонтиту, та сульфаніламідних препаратів для ураження місцевого і загального лікування. Встановлено, що за наявності у пародонтальних кишенях грибів роду Candida необхідно застосовувати препарати з протикандидозною дією, які призначають у випадку кандидозного ураження слизової оболонки порожнини рота. У хворих на генералізований пародонтит для бактеріостатичної терапії традиційно використовують сульфаніламідні препарати, які діють на деяких представників пародонтопатогенної мікрофлори. Описано механізм дії антимікотиків і сульфаніламідних препаратів. Зроблено висновки, що у разі одночасного ураження порожнини рота кандидозом і пародонтитом, у комплексному лікуванні пародонтиту необхідно використовувати антисептики з протикандидозною дією, антипротозойні препарати, антимікотики, зокрема похідні імідазолу і триазолу. Для бактеріостатичної дії на грам "+" і грам "-" пародонтопатогенні бактерії призначають сульфаніламідні препарати різної тривалості місцевої і загальної дії.Проведено огляд літератури за 1998 - 2013 рр., наведено класифікації антибіотиків, подано їх позитивні та негативні властивості. Описано різновиди антибіотиків, які використовуються під час лікування генералізованого пародонтиту екзо- й ендогенно. Встановлено, що в деяких випадках у разі дистрофічно-запальних захворювань пародонта можна застосовувати антибіотикотерапію. При цьому використовують ті антибіотики, які мають бактеріостатичну чи бактеріоцидну дію на пародонтопатогени, або тропізм до кісткової тканини. Описано механізм дії антибіотиків, які використовуються у пародонтології, показання, побічну дію та протипоказання до місцевого та загального лікування пародонтиту. Наведено застереження різних науковців щодо використання антибіотиків, а також схеми антибіотикотерапії агресивних форм пародонтиту. Зроблено висновки, що використання антибіотиків у пародонтології не має твердого наукового підгрунтя, хоча й доведено роль мікробного чинника в етіології захворювань пародонта та деяка тимчасова дія їх на пародонтопатогени. У зв'язку з цим антибіотики мають призначатися за строгими показаннями із дотриманням доз і курсів, та лише ті, дію яких на патогенні мікроорганізми пародонта чітко встановлено.