Лікування гіпотиреозу у вагітних в практиці сімейного лікаря

Шейко, С. О.

Під впливом плацентарного хоріонічного гонадотропіну людини (ч-ХГЛ) у вагітних рівень тиреотропного гормону (ТТГ) знижується нижче референсного діапазону для загальної популяції. В першому триместрі рівень ТТГ складає 0,1 - 2,5 МОд/л, в другому - 0,2 - 3,0 МОд/л і в третьому - 0,3 - 3,0 МОд/л. Продукція тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3) збільшується на 50 %. Рефєренсний діапазон для рівня загального Т4 (5 - 12 мкг/дл або 50 - 150 нмоль/л). У разі планування вагітності у пацієнтки з рівнем ТТГ (2,5 - 4,0 МОд/л) американська асоціація ендокринологів пропонує призначення L-тироксину (L-T4). Субклінічний гіпотиреоз (СГ) у вагітних діагностується за рівня ТТГ в межах 2,5 - 10,0 МОд/л у разі нормального вмісту вільної фракції Т4. Запропоновано призначення L-T4 за рівня ТТГ, що перевищує 2,5 МОд/л всім пацієнткам, незалежно від носійства антитіл до пероксидази (АТ-ТПО). У разі діагностики маніфестного гіпотиреозу до вагітності, необхідно рекомендувати перед її плануванням підбір дози L-T4 з метою підтримки рівня ТТГ меншого, ніж 2,5 МОд/л. Дозу L-T4 під час вагітності необхідно збільшити приблизно на 30 % і більше терміном на 4 - 6 тиж. Якщо явний гіпотиреоз діагностовано під час вагітності, показники, що характеризують функцію ЩЗ, необхідно нормалізувати максимально швидко. Доза L-T4 має підбиратись так, щоб рівень ТТГ підтримувався нижче 2,5 МОд/л в 1-ому триместрі або менше 3,0 МОд/л в другому і третьому триместрі. Оцінку адекватності терапії необхідно контролювати кожні 30 - 40 днів, а потім кожні 4 - 6 тиж. У жінок з ознаками аутоімунної патології ЩЗ без порушень її функції на ранніх термінах вагітності необхідна динамічна оцінка рівня ТТГ кожні 4 - 6 тиж з метою ранньої діагностики гіпотиреозу. Після пологів у більшості пацієнток дозу L-T4 необхідно знизити до тієї, яку вони одержували до вагітності.


	Наукова періодика України		Галицький лікарський вісник