Мета дослідження - підвищення ефективності запобігання розвитку вторинних зубощелепних деформацій на основі вивчення особливостей їх патогенезу та клінічного перебігу. Наведено результати клінічного обстеження 120-ти пацієнтів різних вікових груп (від 30 до 59 років) щодо особливостей розвитку вторинних деформацій зубних рядів. Об'єктивне дослідження зафіксувало високий ступінь розвитку деформацій, що виникали у половини всіх обстежених пацієнтів з наявними дефектами зубних рядів. При цьому встановлено фактори, від яких залежить тип вторинної деформації та напрямок її розвитку, а саме: значення втраченого зуба в ефективності передання жувального тиску через контрфорси щелеп (напрямок зміщення зуба у разі наявності вторинної деформації прямо протилежний напрямку дії елементів контрфорсу), стан трофічної системи зубів, що піддаються деформації чи оточують ділянку зміщення (зміщення девітальних зубів зустрічається на 30 % частіше, ніж зубів, що іннервуються та кровопостачаються організмом). Рентгенологічна діагностика надала змогу оцінити зміни з боку періодонту за наявності вторинних деформацій, що характеризуються змінами напруженості волокон утримуючого апарату.

  Повний текст PDF - 712.59 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"