Нові перспективи у розробці стратегії лікування гострого варикотромбофлебіту (ГВТФ) та прогнозуванні його перебігу відкрилися під час дослідження венозного рефлюксу (ВР) по великій підшкірній вені (ВПВ). Мета роботи - задля визначення радикальності втручання у разі ГВТФ ВПВ з'ясувати ступінь венозної дисфункції шляхом вивчення ВР у стегновій вені (СВ) оперованої кінцівки. Проведено вивчення ВР у СВ у 40 хворих на ГВТФ з локальним рефлюксом до операції та після термінового хірургічного втручання. У пацієнтів з патологічним ВР у СВ після радикального втручання на ВПВ з дисекцією неспроможних або тромбованих перфорантів та флебектомією варикозних та/або тромбованих проток параметри рефлюксу зменшуються до фізіологічних у 70 % випадків і стійко зберігаються протягом 3-х років. Після радикального лікування ГВТФ у разі усунення поширеного ВР у ВПВ патологічне коло венозної циркуляції на стегні розривається, зникає перевантаження венозного русла нижньої кінцівки додатковим обсягом крові, повертаються до норми тоніко-еластичні властивості венозної стінки. Висновки: радикальне лікування ГВТФ ВПВ у віддаленому післяопераційному періоді (ВПП) призводить до ліквідації клапанної неспроможності в глибокій венозній системі у разі локального ВР, за II ст. клапанної недостатності (КН) практично у 90 % хворих вона ліквідується. У разі III ст. КН глибоких вен ретроградний кровоплин зберігається тільки у 25 % хворих, зменшуючись до II ст. клапанної неспроможності у ВПП.

  Повний текст PDF - 989.673 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"