Розглянуто проблемні питання особливостей захворюваності на туберкульоз в Івано-Франківській області та шляхи її розв'язання. Ситуація щодо туберкульозу в Україні досить складна. Туберкульоз не є тільки медичною проблемою. Це - проблема соціальна, яка віддзеркалює соціально-економічиий стан країни, культурно-освітній рівень та благополуччя населення, ступінь розвитку охорони здоров'я, у тому числі і фтизіатричної служби. Ця недуга останнім часом викликає велике занепокоєння в Україні і в МОЗ України зокрема. За останні десятиріччя зросла захворюваність на туберкульоз серед медичного персоналу, і, передусім, працівників проти туберкульозних закладів. Отже, проблема боротьби з туберкульозом у світі і в Україні надто актуальна і для її розв'язання необхідно значні зусилля, перш за все, зі сторони держави, громадськості, медичної служби. Найвищий рівень захворюваності зареєстровано у Долинському районі (56,88 на 100 тис. населення), який вищий, ніж в середньому по області захворюваність у Верховинському (42,39), Калуському (38,57), Надвірнянському (37,98) районах Івано-Франківської області. Найвищою є захворюваність на туберкульоз органів дихання серед медичних працівників.Вивчено інформаційно-статистичні матеріали (фф. 2 і 70) Івано-Франківської обласної санітарно-спідеміологічної станції. Аналіз динаміки епідемічного процесу кору в Івано-Франківській області впродовж 1990 - 2012 рр. показав, що захворюваність на цю інфекцію характеризусться спалахами 3 - 4 річної періодичності. Встановлено поступове зниження в загальній захворюваності питомої ваги дітей віком до 14 років з понад 90 % в 1990 р. до 40 - 50 % у 2006 - 2012 рр. Зростання частки підлітків та дорослих, а також них серед тих, хто захворіли на кір (до 62,7 %), вказують на недотримання стандартів вакцинації та ревакцинації. Переважне ураження кором студентської молоді вищих та середніх навчальних закладів засвідчує, що розповсюдженню інфекції сприяє недостатнє забезпечення протиепідемічних заходів на місцях щодо ізоляції (госпіталізації) хворих та проведення специфічної імунопрофілактики у вогнищах. Спалахам інфекції сприяє зниження популяційного імунітету внаслідок зменшення обсягів профілактичних щеплень (до рівня 40 - 50 % у 2011 р.), відсутності регулярних поставок імунобіологічних препаратів, непродуманої антипропаганди у засобах масової інформації. Встановлені епідеміологічні особливості повинні бути використані під час організації соціально-гігієнічного моніторингу та розробки програм профілактики захворювання на регіональному рівні.

  Повний текст PDF - 966.221 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"